Фортеця Суда

Фортеця розташована на острові Суда, назва якого перекладається як «вузький перевал». Перша фортеця була побудована на острові в XIV ст., а венеціанці під керівництвом Латино Орсіні перебудували укріплення в 1573 році для контролю над затокою в якій розташовувався порт міста Суда. Роботи по укріпленню фортеці здійснювались аж до 1645 року, коли османи напали на Ханью. Після захоплення міста османи в 1946 році атакували острівну фортецю ще до того як вона буда добудована і мала очевидні слабкі місця в периметрі оборони. Обстріли турецької артилерії знищили склади та казарми, але не призвели до здачі укріплень, адже в проміжку між обстрілами венеціанці під проводом комадора Джеролано Дона відбудовували укріплення.[2][3]

Фортеця протрималась аж до 1669 року, коли після захоплення Іракліону у венеціанців з османами було домовлено залишити контроль над островом Суда за ними, тож фортеця стала притулком для критських повстанців та неофіційною столицею Королівства Кандія, і отримала назву «Око королівства». В 1692 році в фортеці мешкало 600 осіб, а пізніше їх кількість зросла до 800 осіб. Венеціанці володіли островом до 27 вересня 1715 року, аж до завершення чергової облоги, яка тривала 72 дні в рамках османсько-венеціанської війни (1714–1718) років. Основними причинами здачі фортеці вважається відсутність підтримки з боку Венеціанської республіки, а не невдала оборона укріплень.[3]

Османи володіли островом допоки не залишили Крит у 1898 році. У цей період острів з фортецею були військово-морською базою османів. У листопаді 1898 року останні 100 турецьких вояків залишили укріплення. В період з 1898 по 1913 роки під час Критської держави на острові побудували храм Святого Миколая.[3]

Під час Другої світової війни фортеця використовувалась як порт для логістичного забезпечення англійського флоту.[3]

Після Другої світової війни укріплення використовувались Збройними силами Греції для оборони порту та бази ВМС, розташованої поблизу. В 1966 році військові висадили на острові дерева, які до цього були відсутні. З 2007 року двічі на тиждень фортецю дозволено відвідувати з туристичними цілями.[1][2]

Фортеця на острові Суда (зображення 1690 року)

Фортеця вписана в структуру островка, висотою в найвищій точці 29 м, та її укріплення охоплювали його береги і були спрямовані як на захист зі сторони моря, так і зі сторони суші. Загальна площа фортеці становила 85 гектарів. У 1630 році гарнізон фортеці мав на озброєнні 44 гармати різного калібру з 9 185 ядрами до них. У північній частині була розташована пристань та бастіон Михаїла. Також там були невеликі ворота, які ведуть в середину острова, де розташоване кладовище, бастіон Моценіго та резервуар для води. На східній стороні укріплень розташовувались казарми, біля яких склади, сад і церква. На південно-західній стороні укріплень розташовувалися ворота фортеці та бастіон Орсіні, які слугували основним входом до укріплень. Бастіони між собою були поєднані прямими відрізками стін, вписаними в рельєф місцевості. На західній стороні були вітряк, склади боєприпасів, а також військовий тренувальний полігон. Також у межах фортеці були житлові будівлі, лікарня та в'язниця.[2]

Фортеця отримувала воду з резервуарів, де накопичувалась вода, зокрема й дощова, що дозволяло забезпечувати 500 солдат протягом 8 місяців. Проте під час однієї з облог внаслідок турецького обстрілу було віднайдено джерело питної води.[3] В фортеці були храм при монастирі, присвячений Святому Августину, датований 1585 роком. В османські часи церкву перетворили на мечеть, присвячену султану Ахмеду І.[2]

• Фортеця Аптери
• Кулес (Іракліон)
• Касарма (Сітія)
• Фортеця Спіналонга;
• Франгокастелло