Фортеця Хіос

Як свідчать археологічні знахідки територія фортеці була забудована ще в еліністичні часи, та перебудовувалась і добудовувалась у римський і візантійський період.[2]

Фортецю почали будувати візантійці у X столітті, проте після реконструкцій, які відбувалися в пізніші части наразі первісні залишки будівель не помітні.[3] Спочатку фортеця охоплювала все місто Хіос, та поступово місто розрослось за її межі, хоча і зараз на території фортеці живуть люди (близько 600 чоловік).[1][4]

Перебудова фортеці розпочалась за генуезця Мартіно Заккарії у 1328 р. Наступного року фортецю захопили тодішні вороги генуезців — венеціанці, проте у 1346 році вона знов повернулась під владу генуезців, які управляли островом до 1556 року коли османські війська султана Сулеймана І під командуванням Алі Паші захопили острів і володіли ним до 1912 року з невеликим проміжком у пів року в 1694 р. (венеціанці заволоділи островом в цей період).[1][2]

Фортеця брала участь у відбитті повстання греків під час Грецької революції у 1822 році.

Докладніше: Хіоська різанина

В 1912 році острів і фортеця увійшли до складу Греції.[5]

Фортеця займає площу 180 000 кв. м., мала форму неправильного п'ятикутника, стіни якого були укріплені бастіонами. Одна зі стін - північно-східна омивається морем. Раніше фортецю оточував нині засипаний оборонний рів.[1][2]

У фортеці зберіглося вісім бастіонів з дев'яти. Укріплений круглою вежею південний вхід ("Порта Маджоре") в фортецю був головним та його реконструювали венеціанці у 1694 році про що свідчить напис із зображенням лева Святого Марка. З північно-західної сторони є ще один вхід "Пано Портелло", а морські ворота ("Порта ді Марина"), до сьогодні не збереглися.[1][2][4][5]

Фортеця зазнала руйнувань у 1828 році (обстріли) та у 1881 і 1949 роках (землетруси) та через використання матеріалів фортеці для подрібнення зерна під час німецької окупації замку у роки Другої світової війни. Окрім того на початку XX століття південна стіна замку була зруйнована для будівництва набережної.[5][2]

Будівлі місцевих жителів в межах фортеці є вузькими, мають низьку поверховість та розташовані на тиких же вузеньких вуличках. На території фортеці також розташовано триповерховий Палац Юстініані, датований XV століттям, який був штаб-квартирою генуезької подести, мечеть Байраклі, Медресе, османське кладовище, церква Святого Георгія (у турецькі часи — мечеть Ескі) — на центральній вулиці, турецькі лазні XVIII ст. — в північній частині, в'язниця ("Скотіні Філакі"), в якій у 1822 році ув'язнено перед стратою знатних жителів острова та християнське духовенство. Окрім того в районі фортеці розташована вежа, відома як "Кулас" чи Турецька вежа, напівпідземна цистерна з водою, побудована під час управління островом генуезцями.[1][2][4]

В Палаці Юстініані розташована виставка ранньохристиянських мозаїк, візантійських фресок, поствізантійських ікон та різьблення по дереву.[2]

Фортеця, є пам'ятником, який охороняється Грецією з 1924 року як місце археологічного та історичного значення.[5]

Неа-Моні