Фракція викиду

Фракція викиду — це показник, що визначає ступінь ефективності роботи серцевого м'яза під час удару.[1] Виражається вона у вигляді відсотків від обсягу крові, яка при скороченні потрапляє в судини з шлуночка.[2]Таким чином, фракція викиду (ФВ) може використовуватися для вимірювання рідини будь-якої в’язкості, що викидається з порожнистого органу в іншу порожнину або за межі тіла. За допомогою цієї математичної платформи, зазвичай вивчають кров, жовч і сечу. Наприклад, це може стосуватися передсердя серця,[3] шлуночка,[4] жовчного міхура[5] або вен ніг[6], хоча якщо не вказано інше, це зазвичай стосується лівого шлуночка серця. ФВ широко використовується як показник ефективності перекачування серця і застосовується для класифікації типів серцевої недостатності. Він також служить як показник тяжкості серцевої недостатності, хоча і має певні обмеження.

ФВ лівого серця, відома як фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ), розраховується шляхом ділення об’єму крові, що викачується з лівого шлуночка за удар (ударний об’єм), на об’єм крові, зібраної в лівому шлуночку наприкінці діастолічного наповнення (кінцевий діастолічний об’єм). ФВЛШ є показником ефективності закачування в системний кровообіг. ФВ правого серця, або фракція викиду правого шлуночка (ФВПШ), є мірою ефективності перекачування в легеневе коло кровообігу. Серце, яке не може перекачувати достатню кількість крові для задоволення потреб організму (наприклад у разі серцевої недостатності), часто, але не завжди, має знижену фракцію викиду шлуночків.[7]

Вимірювання

Історично золотим стандартом вимірювання фракції викиду була вентрикулографія[8], але МРТ серця зараз (2020-і) вважається найкращим методом.[9] До цих більш просунутих способів для точної оцінки фракції викиду використовувалося поєднання електрокардіографії та фонокардіографії.[10]

Фізіологія

Нормальні значення

У здорової людини вагою 70 кілограмів (150 фунтів) ударний об’єм становить приблизно 70 мл, а кінцевий діастолічний об’єм лівого шлуночка приблизно 120 мл, що дає оцінку фракції викиду 70⁄120 або 0,58 (58 %). У здорових людей фракція викиду зазвичай, становить від 50% до 65%[11], хоча нижні межі норми важко встановити з упевненістю.[12]

Клінічне значення

Знижена фракція викиду використовується як об’єктивний показник на додаток до клінічних симптомів для діагностики серцевої недостатності. У безсимптомних пацієнтів, ФВ <35–40% означає наявність дисфункції лівого шлуночка (NYHA I) і, таким чином, необхідність медикаментозної терапії серцевої недостатності інгібітором АПФ.

За одночасного розширення камер серця (дилатації) і порушенні поширення збудження (QRS> 120 мс) або після інфаркту міокарда, показана імплантація системи ЕПТ (кардіовертер)[13] з функцією дефібрилятора у разі ФВ <35%[14][15].

Знижена фракція викиду разом з іншими вимірами, такими як клінічні симптоми та лабораторні маркери, є показником поганого прогнозу серцевої недостатності[16].

Примітки
  1. НЕДОСТАТНІСТЬ СЕРЦЕВА.
  2. Норма фракції викиду. Корисні поради. Процитовано 28 лютого 2016.
  3. Appleton, Christopher P.; Galloway, James M.; Gonzalez, Mark S.; Gaballa, Mohammed; Basnight, Michael A. (1993-12). Estimation of left ventricular filling pressures using two-dimensional and Doppler echocardiography in adult patients with cardiac disease. Journal of the American College of Cardiology 22 (7). с. 1972–1982. ISSN 0735-1097. doi:10.1016/0735-1097(93)90787-2. Процитовано 21 листопада 2021.
  4. Sonnenblick, Edmund H. (1 липня 1968). Correlation of Myocardial Ultrastructure and Function. Circulation 38 (1). с. 29–44. doi:10.1161/01.CIR.38.1.29. Процитовано 21 листопада 2021.
  5. Krishnamurthy, Gerbail T.; Bobba, Vishnu R.; Kingston, Elizabeth (1981-03). Radionuclide ejection fraction: A technique for quantitative analysis of motor function of the human gallbladder. Gastroenterology 80 (3). с. 482–490. ISSN 0016-5085. doi:10.1016/0016-5085(81)90009-3. Процитовано 21 листопада 2021.
  6. Christopoulos, D.G.; Nicolaides, A.N.; Szendro, G.; Irvine, A.T.; Bull, Mui-lan; Eastcott, H.H.G. (1987-01). Air-plethysmography and the effect of elastic compression on venous hemodynamics of the leg. Journal of Vascular Surgery 5 (1). с. 148–159. ISSN 0741-5214. doi:10.1016/0741-5214(87)90205-9. Процитовано 21 листопада 2021.
  7. Ponikowski, Piotr; Voors, Adriaan A.; Anker, Stefan D.; Bueno, Héctor; Cleland, John G. F.; Coats, Andrew J. S.; Falk, Volkmar; González-Juanatey, José Ramón та ін. (20 травня 2016). 2016 ESC Guidelines for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure. European Heart Journal 37 (27). с. 2129–2200. ISSN 0195-668X. doi:10.1093/eurheartj/ehw128. Процитовано 21 листопада 2021.
  8. Wackers, Frans J.Th.; Berger, Harvey J.; Johnstone, David E.; Goldman, Lee; Reduto, Lawrence A.; Langou, Rene A.; Gottschalk, Alexander; Zaret, Barry L. та ін. (1979-06). Multiple gated cardiac blood pool imaging for left ventricular ejection fraction: Validation of the technique and assessment of variability. The American Journal of Cardiology 43 (6). с. 1159–1166. ISSN 0002-9149. doi:10.1016/0002-9149(79)90148-6. Процитовано 21 листопада 2021.
  9. Marcu, Constantin B.; Beek, Aernout M.; van Rossum, Albert C. (10 жовтня 2006). Clinical applications of cardiovascular magnetic resonance imaging. CMAJ : Canadian Medical Association Journal 175 (8). с. 911–917. ISSN 0820-3946. PMC 1586078. PMID 17030942. doi:10.1503/cmaj.060566. Процитовано 21 листопада 2021.
  10. Gravenstein, J. S. (1980). Are Systolic Time Intervals Cost-Effective?. International Boehringer Mannheim Symposia. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. с. 295–296.
  11. Robbins, Stanley L.; Kumar, Vinay; Cotran, Ramzi S. (2010). Robbins and Cotran pathologic basis of disease. (вид. 8th ed.). Philadelphia, PA: Saunders/Elsevier. ISBN 978-1-4160-3121-5. OCLC 212375916.
  12. Mahadevan, G; Davis, R C; Frenneaux, M P; Hobbs, F D R; Lip, G Y H; Sanderson, J E; Davies, M K (4 жовтня 2007). Left ventricular ejection fraction: are the revised cut-off points for defining systolic dysfunction sufficiently evidence based?. Heart (англ.) 94 (4). с. 426–428. ISSN 1355-6037. doi:10.1136/hrt.2007.123877. Процитовано 21 листопада 2021.
  13. Електрокардіостимулятори та кардіовертери-дефібрилятори при порушеннях ритму і провідності серця | Довідник лікарських препаратів Компендіум. Компендіум (укр.). Процитовано 22 листопада 2021.
  14. Startseite. Leitlinien.de (нім.). Процитовано 22 листопада 2021.
  15. Wayback Machine. web.archive.org. 12 січня 2012. Процитовано 22 листопада 2021.
  16. Wayback Machine. web.archive.org. 12 січня 2012. Процитовано 22 листопада 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.