Францішек Карпінський

Францішек Карпінський (пол. Franciszek Karpiński; 4 жовтня 1741, с. Голосків поблизу Отинії, тепер Коломийський район — 16 вересня 1825 в м. Волковиськ, тепер Білорусь) — польський поет, драматург; представник сентименталізму.

Францішек Карпінський
пол. Franciszek Karpiński
Народився 4 жовтня 1741(1741-10-04)[1][2]
Голосків, Коломийський район, Івано-Франківська область[3]
Помер 16 вересня 1825(1825-09-16) (83 роки) або 4 вересня 1825(1825-09-04)[1] (83 роки)
Q43372043?, Волковиський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Поховання Lyskavad
Країна  Річ Посполита
Національність поляки
Діяльність поет, перекладач, драматург, письменник, бібліотекар
Alma mater Колегія єзуїтів, Львівська єзуїтська колегія і Львівський національний університет імені Івана Франка
Знання мов польська[4][1]
Членство Варшавське товариство друзів наукd
Роки активності з 1781
Жанр Сентименталізм
Автограф

Життєпис

Народився у сім'ї дрібних шляхтичів — син Анджея і Розалії Карпінських. Батько — адміністратор родинного села поета, власності Потоцьких.

Навчався спочатку в єзуїтському колегіумі Станіславова — школі з великими традиціями, заснованій у 1669 розбудовником міста Анджеєм Потоцьким. У 1718 р. перейшла до єзуїтів, які підняли її на дуже високий рівень. Тут він два роки вивчав риторику та філософію.

Після закінчення колегіуму вчився у Львівській єзуїтській академії, де здобув докторський ступень в області філософії і гуманітарних наук та бакалавра богослов'я. Півтора року Францішек навчався у Відні, де опанував іноземні мови та слухав лекції видатних натуралістів.

У віці 40 років видав перший том віршів.

Надгробок Францішека Карпінського

У 1819 Карпінський купив фільварок Харавщина у Волковиському повіті, де писав свої мемуари та провів залишок свого життя.

У нього було троє бранок серця, названих ним «Юстинами», однак ніколи не був одружений.

Гробниця поета знаходиться на кладовищі колишнього костелу в Лисково (біл. be-x-old:Лыскава (Берасьцейская вобласьць))

Олекса Довбуш

За свідченням істориків: 8 жовтня 1741 р. — український опришок Олекса Довбуш нападає на маєток шляхтича Карпінського в селі Голосків Коломийського повіту і гуманно поводиться з породіллю і немовлям, майбутнім відомим польським поетом Францішеком Карпінським. Про те, яким ввічливим і люб'язним був Олекса Довбуш, розповів згодом у спогадах сам поет:

Того дня, — пише Ф. Карпінський, — трапилась у домі моїх батьків дивна пригода. Сусід і приятель мого батька Козловський перестерігав його (батька) на кілька годин перед тим, коли я мав побачити світ, що славний на все Покуття опришок Олекса Довбуш, який у цих краях немало себе показував, мав напасти на дім моїх родичів з 12 молодцями. В тяжких болях лежала моя мати на ліжку, а батько покинув хату, побоюючись, щоб не втратив життя, забрав наскоро з собою все, що міг, і сховався в недалекому лісі, наказавши при своєму відході, щоб для того страшного гостя і його товаришів поставити на стіл хліб, сир і горілку. Через годину після мого народження прийшов у двір Довбуш зі своїми; застав у всьому домі лише мою матір на ліжку і бабу, що мене мила і на руках тримала, — більше не було нікого. Моя мати не могла говорити з болів і переляку, баба приступила до Довбуша зі мною на руках і каже: „Ось годину тому, як народилася дитина, зважай на Бога і на хвору матір, і на немовлятко і не роби ніякої шкоди, коли тебе приймають, як доброго гостя”. Ці слова зворушили серце ватажка; він наказав своїм молодцям, щоб поводили себе чемно і засів з ними до їжі й до горілки, якої було досить. Бабі дав потім три злотих червоних, а мою матір просив, щоб дала дитині на згадку, що він там був, ім’я — Олекса — бо так звався Довбуш — і пішов зі своїми, не зробивши ніякої шкоди


Під час навчання у Станіславові, 24 квітня 1754 року, Карпінський став свідком страти соратника і наступника Довбуша — Василя Баюрака біля міської ратуші.

Творчість

Францішек Карпінський писав вірші, пісні і балади:

  • ідилії (Лаура і Філон)
  • вірші про кохання («До Юстини»)
  • думи
  • елегії,
  • патріотичні вірші:
  • релігійні пісні:
    • «Ранкова пісня»
    • «Всі наші повсякденні справи»
    • «Бог йде з небес»
    • «Пісня про народження Господа»

Інша поезія:

  • переклад «Псалмів Давида»
  • автобіографія «Історія мого віку та люди, з якими я жив», (1792)
  • комедія «Оренда»
  • трагедія «Болеслав III»,
  • «Про вимову у прозі чи вірші» (1782)

У 1844 р. Маркіян Шашкевич опублікував в газеті «Зоря Галицька» вільний переклад на українську мову поезії Карпінського «До Юстини» та «Скарга на весну». у 1988 р. коломийський письменник і журналіст Микола Савчук переклав вірш Ф. Карпінського «Прощання з Ліндорою в горах».

Крім поезій, Карпінському належать також історичні спогади про місто Івано-Франківськ — у «Пам'ятниках», опублікованих в Кракові в 1844 р. Вони стали важливими джерелами з історії міста початку другої половини XVIII ст.

Вшанування
  • пам'ятник у Коломиї, знищений у 1948 році комуністами[5]
  • за іншими джерелами 16 вересня 1880 р., після святкового богослужіння в римо-католицькому парафіяльному костелі й проповіді священика М. Мартіна з нагоди ювілею видання збірки польського поета і драматурга Францішека Карпіньскі (1741–1825), уродженця с. Голоскова, нинішнього Коломийського р-ну, на пл. Ринок йому поставили пам’ятник. Відкриття збіглося в часі з етноґрафічною виставкою. Пам’ятник Ф. Карпіньскі виготовив професор «Школи красних наук» у Кракові В. Ґодомські. Відтоді нова площа ­отримала назву площі Карпінського (існує й інша версія – пл. Ринок була поділена й перейменована 1931 р., а не 1880 р.; тоді площею Карпінського названо сучасну пл. Шевченка. Згодом російські війська, які 15 вересня 1914 р. вступили в Коломию, знищили пам’ятник Ф. Карпіньскому і Т. Шевченкові.

Див. також

Примітки
  1. Dr. Constant v. Wurzbach Karpiński, Franz // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 11. — S. 16.
  2. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. Карпиньский Францишек // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Kukiz Tadeusz. OBRAZ MATKI BOSKIEJ Kołomyjskiej (w kościele w Skomielnej Czarnej k. Myślenic) (пол.)

Джерела
  • Савчук М. Прощання у Ключеві // Червоний прапор [Коломия]. — 1988. — 27 серпняю — С. 3.
  • Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с. : іл. — С. 43. — ISBN 978-617-629-024-7.
  • Sobol Roman. Karpiński Franciszek h. Korab // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966. — t. XII/1, zeszyt 52. — S. 103—108. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.