Фридерик Гербурт
Фридерик Гербурт (інші імена Фридруш, Фредруш) гербу Павенза, або Гербурт пол. Fryderyk Herburt; пом. 2 серпня 1519, під Сокалем) — польський шляхтич, військовик, королівський придворний, урядник Королівства Польського. Представник роду Гербуртів гербу Павенза сілезького походження.
Фридерик Гербурт | |
---|---|
Псевдо | Фридруш, Фредруш |
Народився | 1470 |
Помер |
2 серпня 1519 поблизу Сокаля ·загинув у битві |
Підданство | Королівство Польське |
Національність | поляк сілезького походження |
Діяльність | військовик, королівський придворний, урядник |
Суспільний стан | шляхтич |
Посада | галицький підкоморій, львівський хорунжий |
Рід | Гербурти |
Батько | Якуба Гербурт з Віднева |
Мати | Анни Яричовська з Княгиничів |
У шлюбі з | Анна з Олеська |
Діти | Ян Фредруш, Кшиштоф, Станіслав Фредруш, Ельжбета |
варіант гербу Павенза | |
Життєпис
Внук Фридруша Павча (1373—1440), син Якуба з Віднева[1][2] (1460—1498)[1][3], галицького войського[4], та його дружини Анни Яричовської з Княгиничів (походять від Влодковичів).
Від 1502 р. був придворним короля.[1] Після смерті червоногродського старости Міхала Язловецького 8 квітня 1511 р. номінований галицьким підкоморієм, однак відмовився від посади[5]. 9 грудня 1517 року вперше згаданий у джерелах як львівським хорунжий[6]. За даними кс. Садока Баронча, посідав уряд бецького каштеляна[7]. Поряд з Якубом Струсем, Пшедзбуром Рудзким відзначився у битвах проти татарських нападників, 1506 року виставив загін зі 130 вершників. Утримував два замки — в Олеську та Підкамені — очевидно, як сторожові.
Загинув 2 серпня 1519 року у битві під Сокалем,[1] коли знову повернувся до бою.[8].
Був власником (повністю або частин населених пунктів) Руданців, Княгиничів (у «Словнику географічному Королівства Польського…» вказаний як Фридерик з Княгиничів Гербурт[9]), Фельштина, Олеська, Підкаменя, Кукезова[1] (на його прохання король перевів поселення з польського та руського права на німецьке[4]).
Сім'я
Був одружений із Анною з Олеська (Олеською, 1511—1531), донькою Пйотра Олеського та його дружини Катажини Бучацької,[10] яка привнесла йому маєтності в Олеську та Підкамені як посаг. Мав дітей:
- Ельжбета — дружина: 1) берестейського старости Івана (Яна) Ілінича; 2) крайчого литовського Яна Радзивілла
- Ян Фредруш;[1] 1531 року за погодженням з ним, уже повнолітнім, матір стала опікункою його молодших неповнолітніх братів Кшиштофа і Станіслава[4]
- Кшиштоф
- Станіслав Фредруш[1], галицький хорунжий 1546, дідич Олеська та Підкаменя, дружина — крайчанка коронна Анна Тарло[4].
Примітки
- Łaszczyńska O. Herburt Fryderyk (Frydrusz, Fredrusz)… — S. 439.
- іноді спольщене Однова
- Адам Бонецький вказував, що помер до 1494 року → Див.: Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 7. — S. 258.
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 7. — S. 258.
- Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował Przyboś K. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 55. (пол.)
- Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww.… — S. 110.
- Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody. — Lwów : Drukarnia zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1865. — S. 4. (пол.)
- Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 357—358. (пол.)
- Kukizów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 854. (пол.)} — S. 854. (пол.)
- Oleśniccy (01) Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine. (пол.)
Джерела
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1904. — Cz. 1. — T. 7. — S. 258. (пол.)
- Łaszczyńska O. Herburt Fryderyk (Frydrusz, Fredrusz) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. Zeszyt 42. — S. 439. (пол.)