Фрідріх Гунд
Фрідріх Гунд (нім. Friedrich Hund; 4 лютого 1896, Карлсруе — 31 березня 1997, Геттінген) — німецький фізик. Учасник розробки методу молекулярних орбіталей та автор формулювання правила Гунда.
Фрідріх Гунд | |
---|---|
Friedrich Hund | |
| |
Народився |
4 лютого 1895 Карлсруе, Німецька імперія |
Помер |
31 березня 1997 (102 роки) Геттінген, Західна Німеччина |
Поховання |
: |
Місце проживання | Німеччина |
Країна |
Німецька імперія ФРН |
Діяльність | фізик, викладач університету, письменник-документаліст, фізик-ядерник, хімік |
Alma mater | Лейпцизький університет, Єнський університет, Ростоцький університет і Геттінгенський університет[1] |
Галузь | теоретична фізика |
Заклад | Франкфуртський університет, Лейпцизький університет, Геттінгенський університет, Єнський університет і Ростоцький університет |
Посада | професор і rector of the University of Jenad |
Науковий керівник | Макс Борн |
Аспіранти, докторанти | Harry Lehmannd[2], Едвард Теллер[3], Карл Фрідріх фон Вайцзеккер[4], Рудольф Пайєрлс[5], Gerhard Hoehlerd[1], Щербан Цицейка[1], Bernhard Kockeld[1], Hans Heinrich Eulerd[1], Gerhard Heberd[1], Jürgen Schnakenbergd[1], Werner Rennebergd[1], Georg Ludwig Hofackerd[1], Edwin Karl Gorad[1], Detlof Julius Alexander Ponsonby Lyond[1] і Alfred Recknageld[1] |
Членство | Прусська академія наук, Академія наук НДР, Саксонська академія наукd, Леопольдина, Berlin-Brandenburg Academy of Sciences and Humanitiesd, Геттінгенська академія наук, International Academy of Quantum Molecular Scienced і Саксонська академія наукd |
Відомий завдяки: | основи квантової механіки, Правило Гунда |
Діти | Gerhard Hundd |
Нагороди | Медаль Планка (1943) |
Фрідріх Гунд у Вікісховищі |
Біографія
Гунд був сином торговця виробів з металів та товарів домашнього вжитку. Відвідував школи у Карлсруе, Ерфурті. У Наумбурзі у реальній гімназії отримав абітуру у 1915 році. На початку першої світової війни зламав ногу і не попав на фронт. У той час допомагав своєму вчителеві професорові Паулю Шенгальсу у проведенні занять. Через два роки його призвали на службу у синоптичну службу при військовому флоті.
Після закінчення війни вивчав математику, географію та фізику в університеті Марбурга та Геттінгена. У 1921/22 роках здав державні іспити на кваліфікацію вчителя. У 1922 році в Геттінгенському університеті захистив дисертацію під керівництвом Макса Борна на тему ефекту Рамзауера, працюючи у той час референдарем у гімназії Геттінгена. У 1922—1927 роках був асистентом Борна поряд з Вернером Гайзенбергом та Паскуалем Йорданом. Після габілітації у 1925 році став приват-доцентом теоретичної фізики в університеті Геттінгена. У 1925/25 роках провів стажування у Нільса Бора в Копенгагені. З 1927 року професор теоретичної фізики у Ростоці. Після запрошення та перебування у Гарвардському університеті в 1929 році перебрався у Лейпциг. З 1929 по 1946 Гунд — професор Лейпцизького університету, у 1946—1951 роках — Єнського університету, 1951—1956 роках — університету Франкфурта-на-Майні, та у 1956 — Геттінгенського університету.
У 1931 році Фрідріх Гунд одружився з Інґебор Сейнше, пізніше доктором математики та мав з нею 6 дітей. З 1996 року Фрідріх Гунд почесний громадянин міста Єна.
Наукова діяльність
Гунд опублікував понад 250 робіт[6]. Основні праці з квантової механіки, спектроскопії (систематика атомних і молекулярних спектрів), магнетизму та історії фізики. У 1925 році він встановив чотири емпіричні правила в атомній фізиці, що дозволяють описати стани електронних конфігурацій атомів, які тепер носять його ім'я: правила Гунда[7]. У хімії перше з цих правил особливо важливе і часто згадується просто як правило Гунда.
Примітки
- Математична генеалогія — 1997.
- Математична генеалогія — 1997.
- Математична генеалогія — 1997.
- Математична генеалогія — 1997.
- Математична генеалогія — 1997.
- Список робіт Фрідріха Гунда
- Hund Zur Deutung verwickelter Spektren, insbesondere der Elemente Scandium bis Nickel, Zeitschrift für Physik, Band 33, 1925, S. 345—371