Фріц Вундерліх
Фріц Вундерліх (Фрідріх Карл Отто Вундерліх, нім. Friedrich Karl Otto Wunderlich; 26 вересня 1930, Кузель, Рейнланд-Пфальц — 17 вересня 1966) — німецький співак (ліричний тенор). Відомий передусім як виконавець партій в операх Моцарта, пісенного та ораторного репертуару.
Фріц Вундерліх | |
---|---|
Fritz Wunderlich | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | Friedrich Karl Otto Wunderlich |
Дата народження | 26 вересня 1930 |
Місце народження | Кузель, Німеччина |
Дата смерті | 17 вересня 1966 (35 років) |
Місце смерті | Гайдельберг, Баден-Вюртемберг, ФРН[1] |
Поховання | |
Роки активності | з 1955 |
Громадянство | Німеччина |
Професія | співак |
Освіта | Фрайбурзька вища школа музики |
Співацький голос | ліричний тенор |
Жанр | опера, ораторія, камерна музика |
Колективи | |
Лейбл | Deutsche Grammophon |
Файли у Вікісховищі |
Біографія
Фріц Вундерліх народився в сім'ї музикантів. Він рано втратив батька й допомагав родині, заробляючи грою на різних музичних інструментах. У 1950 році Вундерліх вступив до вищої музичної школи Фрайбурга й уже в роки навчання стягнув увагу на себе.
1955 року був запрошений до Штутгартської державної опери. Одною з його перших оперних ролей стала роль, з якою його ім'я й тепер найчастіше ідентифікується, — роль Таміно в «Чарівній флейті» Моцарта. У дальші роки співак неухильно розширяв свій репертуар, виступав в ораторіях Баха та Гайдна.
Міжнародна кар'єра Вундерліха почалась 1959 року, коли він уперше виступив на Зальцбурзькому фестивалі. Відтак він багато гастролював по світу (у Франції, Італії, Великій Британії, Аргентині і т. д.). Від 1960 року виступав у Баварській Державній опері, з 1963 року — у Віденській. У Відні він блискуче виконував головну партію в опері Ганса Пфіцнера «Палестрина».
З 1962 року Вундерліх регулярно виступав з пісенними концертами, де виконував твори Шуберта, Шумана та Бетховена
Музичний світ зазнав тяжкої втрати, коли Вундерліха не стало в наслідок нещасного випадку. Проте за свою нетривалу кар'єру він зміг досягнути великих висот. Його записи й тепер вважаються зразковими. Чудовий свіжий голос, бездоганна техніка (не в збиток природності співу) й почуття стилю зробили його одним із найвидатніших ліричних тенорів усіх часів.
Вибрана дискографія
- Г. Ф. Гендель — Ксеркс — 1962 (дир. Рафаель Кубелік)
- В. А. Моцарт — Дон Жуан — 1963 (дир. Герберт фон Караян)
- В. А. Моцарт — Чарівна флейта — 1964 (дир. Карл Бем)
- В. А. Моцарт — Викрадення із сералю — 1965 (дир. Зубін Мета)
- Дж. Верді — Травіата — 1965 (дир. Дж. Патане)
- П. И. Чайковский — Євгеній Онєгін — 1962 (дир. Йозеф Кайлберт)
- Р. Штраус — Дафна — 1964 (дир. Карл Бем)
- Р. Штраус — Мовчазна дружина — 1959 (дир. Карл Бем)
- Х. Пфицнер — Палестріна — 1964 (дир. Роберт Хегер)
- Й. С. Бах — Пристрасті за Матвеєм — 1962 (дир. Карл Бем)
- Й. С. Бах — Різдвяна ораторія (дир. Карл Ріхтер)
- Г. Малер — Пісня про Землю (дир. Отто Клемперер)
- Ф. Шуберт — Прекрасна мельничиха — 1966
- Р. Шуман — Любов поета — 1966
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11893869X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.