Фігель Володимир Степанович

Володимир Фігель народився у Львові, і є вихованцем групи підготовки місцевого футбольного клубу СКА, де одним із перших його тренерів був Володимир Вараксін. Дебютував у великому футболі молодий гравець виступами за аматорську команду львівського СКА у 1974 році. Оскільки на той час команда майстрів Прикарпатського військового округу базувалась у Луцьку, та виступала під назвою СК «Луцьк», то здібного молодого футболіста швидко запросили до команди майстрів з волинської столиці, за яку він дебютував уже в сезоні 1974 року.[1] Наступного року луцький армійський клуб здобуває бронзові медалі української зони другої ліги, а сам Володимир Фігель був включений до списку 22 кращих гравців чемпіонату УРСР цього року.[2] До кінця 1976 року Володимир Фігель виступав за луцький клуб, а після переформування луцького клубу та відновлення команди майстрів львівського СКА повернувся до Львова.[3] У львівській армійській команді футболіст відіграв один сезон у другій лізі, та у 1978 році став гравцем іншої друголігової команди — ровенського «Авангарду». У цій команді Володимир Фігель швидко став одним із основних гравців середини поля, та відіграв за три сезони 88 матчів у чемпіонаті СРСР. У 1981 році футболіст зробив паузу у виступах за ровенський клуб, під час якої він грав за команду радянської Південної групи військ. У 1982 році Володимир Фігель повернувся до «Авангарду», та захищав його кольори до закінчення сезону 1986 року. Увесь цей час футболіст був одним із постійних гравців основного складу команди, і за цей час відіграв за ровенський клуб 175 матчів у чемпіонатах СРСР. У 1987 році Володимир Фігель переходить до лав одвічних суперників рівненського клубу — луцького «Торпедо».[4] Волинський клуб у ці роки виступав досить вдало, поступово підіймався щаблями турнірної таблиці. У 1989 році луцька команда, яка цього року повернула собі історичну назву «Волинь», виграла золоті медалі переможців чемпіонату УРСР. Володимир Фігель, щоправда, у цьому сезоні відіграв за луцький клуб лише 6 матчів[5], що завадило йому отримати разом із іншими гравцями команди золоті медалі переможців чемпіонату УРСР, хоча він став єдиним футболістом, який грав і у бронзовому для лучан сезоні 1975 року, та у переможному сезоні 1989 року у складі обох луцьких клубів. Після завершення сезону 1989 року Володимир Фігель завершив кар'єру професійного футболіста.

Уперше кар'єру тренера Володимир Фігель розпочав на початку 1993 року, коли увійшов до тренерського штабу луцької «Волині».[6] Пізніше, на початку 90-х років ХХ століття Володимир Фігель відновив кар'єру гравця, та виступав за аматорські луцькі клуби «Електрик-ЕНКО» та ЕНКО. У 1999 році Володимир Фігель увійшов до тренерського штабу ФК «Олександрія», де працював до 2002 року. У 2003 році протягом двох місяців Фігель входив до складу тренерського штабу вінницької «Ниви», а у вересні цього ж року увійшов до складу тренерського штабу СК «Миколаїв», у якому працював до травня 2004 року. У 2007 році Володимир Фігель став одним із тренерів азербайджанського клубу «Сімург», і працював у цій команді до 2010 року. У 2010 році Фігель повернувся до України, та увійшов до тренерського штабу харківського «Геліоса», який покинув у квітні 2011 року. У 2013 році вдруге увійшов до тренерського штабу «Сімурга», де працював протягом року. У жовтні 2014 року Володимир Фігель увійшов до тренерського штабу луцької «Волині», працював тренером дублюючого складу, старшим тренером команди U-21.[7][8] У кінці липня 2016 року після серії невдалих ігор команди головний тренер та президент «Волині» Віталій Кварцяний вирішив відправити у відставку кількох тренерів клубу, серед них і Володимира Фігеля[9], щоправда, вже на початку серпня Володимир Фігель повернувся до роботи у команді, тепер уже на посаді одного із тренерів основної команди клубу.[10]

• Бронзовий призер Чемпіонату УРСР з футболу 1975, що проводився у рамках турніру в шостій зоні другої ліги СРСР.
• Грав у складі переможців Чемпіонату УРСР з футболу 1989, що проводився у рамках турніру в шостій зоні другої ліги СРСР, проте не зіграв відповідної кількості матчів (лише 6).

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль футболіста на сайті ukr-football.org.ua
• Профіль тренера на сайті ukr-football.org.ua