Філарет (Вахромєєв)

8 жовтня 1965 — єпископ Тихвінський, вікарій Лєнінградської єпархії.

24 жовтня 1965 — хіротонія в єпископа.

14 травня 1966 — 18 квітня 1973 — єпископ Дмитрівський, вікарій Московської єпархії та ректор Московської духовної академії.

28 листопада 1968 — 19 жовтня 1971 — другий заступник голови відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату.

20 березня 1969 — член Комісії священного синоду РПЦ у питаннях християнської єдності.

6 січня 1971 — 25 серпня 1972 — тимчасово керував Калінінською єпархією.

9 вересня 1971 — зведений в сан архієпископа.

18 квітня 1973 — 10 жовтня 1978 — архієпископ Берлінський та Середньоєвропейський, Патріарший екзарх Середньої Європи.

15 квітня 1975 — зведений в сан митрополита.

10 жовтня 1978 — митрополит Мінський та Білоруський.

12 жовтня 1978 — 28 березня 1984 — Патріарший Екзарх Західної Європи.

16 листопада 1979 — 28 березня 1984 — Тимчасово керував Корсунською єпархією.

Берлін

14 квітня 1981 — 13 листопада 1989 — Голова відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату.

14 квітня 1981 — як постійний член Священного Синоду Російської церкви.

22 липня 1981 — заступник голови постійної робочої президії по підготовці і проведенню ювілею 1000-ліття Хрещення Русі.

26 серпня 1981 — член Центрального комітету Всесвітньої ради церков.

1985 — правлячий архірей Воскресенського приходу в м. Рабаті (Марокко).

26 червня 1985 — доручена архіпастирська проповідь Патріарших приходів у Фінляндії.

10 вересня 1987 — доручена архіпастирська проповідь Свято-Покровської общини в Сіднеї (Австралія).

16 жовтня 1989 — у зв'язку з утворенням нових єпархій на території Білорусі, титул змінений на «Мінський та Гродненський», призначений Патріаршим Екзархом всієї Білорусі.

1990 — голова Синоду Білоруської православної церкви.

8 травня 1990 — член Синодальної біблійної комісії.

19 липня 1990 — голова Комісії священного Синоду РПЦ по сприянню зусиль для подолання наслідків Чорнобильської АС.

18 лютого 1992 — Митрополит Мінський та Слуцький, Патріарший Екзарх всієї Білорусі.

Митрполит Філарет та Рональд Рейган у Московському Даниловому монастирі. 1988 рік

28 грудня 1993 — голова Синодальної Богословської комісії Священного Синоду.

1993—1994— голова Комісії по христологічному діалогу нехалкідонськими церквами («Давні східні церкви»).

3 лютого 1994 — священноархімандрит Свято-Благовіщенського Ляданського монастиря (Мінська єпархія).

28 грудня 1996 — 17 липня 1997 — тимчасово управляючий Полоцької та Глубокської єпархією.

25 січня 2009 — у Москві обраний одним із трьох кандидатів на Московський патріарший престол.

27 січня 2009 взяв самовідвід, і закликав своїх прибічників віддати голоси на користь Кирилу.

червень 2009 — увійшов до першого складу Міжсоборної присутності Російської православної церкви.

5 жовтня 2011 — звільнений від посади голови Синодальної біблійно-богословської комісії[1].

25 грудня 2013 — пішов на покій, призначений почесним Патріаршим екзархом всієї Білорусі.[2].

• Звання «Герой Білорусі» (1 березня 2006) — за багаторічний особистий внесок у духовне відродження білоруського народу, зміцнення дружби та братських зв'язків між народами, розвиток між конфесіонального діалогу[5]
• Орден Вітчизни III ступеня (23 вересня 1998) — за великий особистий внесок у духовне відродження Білоруського народу[6]
• Орден Дружби народів (Білорусь) (18 березня 2005) — за великий внесок у зміцнення дружби братських зв'язків між народами, розвиток міжконфесіонального діалогу[7]
• Почесний Орден (жовтень 2008)[8]
• Орден Франциска Скорини (22 жовтня 2003) — за великий внесок у духовне відродження, зміцнення дружби між народами (у зв'язку із 25-річчям архіпастирського служіння на Білій Русі)[9][10]
• Медаль Франциска Скорини (14 березня 1995) — за багаторічну плідну працю по відродженню, збереженню, розвитку духовної та культурної спадщини білоруського народу[11]
• Грамота Верховної Ради Республіки Білорусь (14 березня 1995) — за плідну державну та громадську діяльність по відродженню, збереженню та розвитку духовної та культурної спадщини білоруського народу і у зв'язку з 60-річчям з дня народження[12]
• Почесна грамота Ради Міністрів Республіки Білорусь (21 березня 2000) — за великі заслуги у зміцненні дружби між народами, на честь святкування 2000-річчя християнства і у зв'язку з 65-річчям від дня народження[13]

• Орден «За заслуги перед вітчизною» IV ступеня (29 липня 2003).
• Орден Олександра Невського (11 липня 2013).
• Орден Дружби (8 грудня 2009).

• Орден «За заслуги» III ступеня (27 липня 2013) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності, багаторічну плідну церковну працю і з приводу святкування в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі[14]

• Орден Дружби народів (20 березня 1985)
• Почесна грамота президії верховної ради РСФСР (3 червня 1988) '

• Командор ордену Заслуги (5 жовтня 1987).

• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира І ступеня (1971).
• Орден преподобного Сергія Радонезького І ступеня (7 вересня 1981).
• Орден святого преподобного Серафима Саровського І ступеня (21 березня 2005)
• Орден святителя Інокентія, митрополита Московського та Коломенського І ступеня (2009)
• Орден преподобного Андрія Рубльова І ступеня (24 жовтня 2003).
• Орден святого благовірного Данила Московського І ступеня (23 листопада 1990).
• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІ ступеня (1969)
• Орден святого Нестора Літописця І ступеня (2003).
• Право носіння панагії (2 вересня 1977)
• Пам'ятна панагія із зображенням Жировичської ікони Божої Матері (24 березня 1985)
• Іменна панагія (4 липня 1988).
• Право служіння з передносним хрестом в межах Білоруського екзархату 2010.

• Орден Гробу Господнього з часткою Животворного Древа ІІ ступеня (Єрусалимська православна церква), 31 травня 1968)
• Орден святої рівноапостольної Марії Магдалини І ступеня (Польська православна церква) 1985.
• Орден святих рівноапостольних Кирила та Мефодія І ступеня (Чехословацька православна церква), 1985.

• Почесний член Лєнінградської духовної академії.
• Почесний член Московської духовної академії (7 травня 1974)
• Почесний доктор богослов'я Прешовського богословського православного факультету (Чехія), 16 березня 1982)
• Почесний доктор богослов'я Богословського факультету університету ім.. Мартіна Лютера (Галле, Німеччина, 15 листопада 1983)
• Почесний доктор богослов'я та золотий докторський ланцюг Словацького євангелічного богословського факультету (Братислава, 14 червня 1985)
• Почесний доктор богослов'я Богословського факультету ім.. Яна Амоса Коменського (Прага, 25 листопада 1986)
• Почесний доктор Білоруського державного університету (1993)
• Почесний доктор Гродненського державного медичного університету (31 травня 2001)
• Почесний доктор богослов'я Свято-Володимирської духовної семінарії та докторських хрест (Крествуд, Нью-Йорк, США, 5 жовтня 2002)
• Почесний професор Вітебського державного університету]] (14 жовтня 2002)
• Почесний доктор богослов'я Свято-Сергієвського православного богословського інституту (Париж, Франція, 11 квітня 2003)
• Почесний доктор Християнської Богословської Академії у Варшаві (28 вересня 2007)

• Почесний громадянин міста Мінськ (2003)
• Почесний громадянин Полоцька (2004)[15]
• Почесний громадянин міста Коломна