Харза

Видове означення походить від лат. flavus — «жовтий, золотистий», лат. gula — «горло».

Голова і тіло довжиною від 450 до 650 мм, хвіст довжиною 370–450 мм, а вага від 2 до 3 кг. Шерсть коротка, рідка і груба. Існує багато варіацій в кольорі, але в основному верхня частина голови і шиї, хвіст, нижня частина кінцівок, а також задня частина спини від темно-коричневого до чорного кольору. Решта тіла блідо-коричнева, за винятком яскраво-жовтого клаптя від підборіддя до грудей. Самиці мають чотири молочні залози.

Країни поширення: Бангладеш, Бутан, Бруней-Даруссалам, Камбоджа, Китай, Індія, Індонезія (Ява, Калімантан, Суматра), Республіка Корея, Корейська Народно-Демократична Республіка, Лаос, Малайзія (півострівна частина Малайзії, Сабах, Саравак), М'янма, Непал, Пакистан, Росія, Тайвань, Таїланд, В'єтнам. Висотний діапазон: від рівня моря до 3000 м.

Зазвичай зустрічається в лісах. Піднімається і маневрує на деревах з великою спритністю, але часто спускається на землю, щоб полювати. Активність в першу чергу денна, хоча полює й уночі, коли місяць у повні. Поживою є гризуни, пискуха, яйця, жаби, комахи, мед і фрукти. У північних частинах ареалу М. flavigula явно полює в основному на кабаргу (Moschus) та інших молодих копитних. Часто полюють парами або сімейними групами, і мабуть створені пари тримаються протягом життя.

Пологи відбуваються в квітні. Число дитинчат, як правило, два або три, максимум п'ять. Максимальна відома тривалість життя становить близько 14 років.

• Етимологія слова flavigula
• Abramov, A., Timmins, R.J., Roberton, S., Long, B., Than Zaw & Duckworth, J.W. 2008. Martes flavigula. In: IUCN 2011
• Wilson D. E. & Reeder D. M. (editors). Mammal Species of the World (3rd ed). — 2005.
• Nowak R. M. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 155, 156. — ISBN 0801880327.