Пискуха

Пискуха[2], також раніше сіноставець[3], чекалка (Ochotona) — рід гризунів ряду зайцеподібних, єдиний сучасний рід родини пискухових (Ochotonidae). Ochotona — це латинізована форма «ochodona», монгольської назви цієї тварини[4].

?
Пискуха
Час існування: 16.4–0 млн р. т. міоценнаш час

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Зайцеподібні (Lagomorpha)
Родина: Пискухові (Ochotonidae)
Рід: Пискуха (Ochotona)
Link, 1795
Види

34[1]

Посилання
Вікісховище: Ochotona
Віківиди: Ochotona
EOL: 10826
ITIS: 180107
NCBI: 9977
Fossilworks: 42159

Поширення

Ареалом їх розповсюдження є Сибір, Східна Європа і Північна Америка. До 19 століття включно в степовій і лісостеповій зонах України водилася пискуха степова (Ochotona pusilla).[3]

Біологія

Довжина тіла 12 — 28 см, маса 170–240 г. У пискух короткі вуха, а довжина задніх і передніх ніг майже однакова. Зовні вони більше схожі на хом'яків.

Шкіра пискух тонка, неміцна і як хутровина використовуватися не може, через що господарського інтересу тварина не представляє.

Живуть пискухи в норах та між камінням. Тримаються колоніями.

Унікальні особливості

Свист. Пискуха названа через свій характерний свист. Чекалки територіальні, і звуки є способом маркування індивідуальних територій.

«Стіжки сіна». На зиму запасають корми, складаючи їх у стіжки, звідси друга назва пискух, якою їх називають у сибіру, а інколи і в україномовній літературі, калькуючи російські назви: «сіноставець», або «сіноставка».[3]

«Мумійо». Однією з найвідоміших особливостей пискух є продукування ними високо збагаченого рештками лікарських рослин посліду. Цей послід, витримуючи численні видозміни внаслідок дії екстремальних температур та опромінення ультрафіолетом, з роками перетворюється на смолоподібну масу, відому широкому загалу як «мумійо»[5].

Таксономія

Пискухи споріднені із зайцями і разом з ними формують ряд зайцеподібних (Leporiformes), що є сестринською групою до мишоподібних гризунів (Muriformes).

Пискуха ладакська біля нори

На початках таксономії охотон відносили до роду Lepus (заєць). Одна з поширених назв роду у працях 19-20 ст. Lagomys.

У складі роду близько 30 сучасних видів, які поділяють на три підроди:

підрід Pika (піки, або північні пискухи)

підрід Ochotona (охотони, або чагарниково-степові пискухи)

підрід Conothoa (конотої, або «гірські пискухи»)

Пискуха в Україні

Сучасний ареал пискухи степової

В Україні в історичні часи мешкала пискуха степова, або земляний заєць (Ochotona pusilla). Вважаться, що її останні знахідки в Україні (Полтавщина) були до середини 18 ст. (публікації І. Підоплічки та ін.).

Примітки

  1. Explore Current Mammalian Taxonomy. American Society of Mammalogists. Процитовано 25.06.2021.
  2. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 239.
  3. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. Smith A.T. & Weston M.L. Ochotona princeps // Mammalian species.  1990. № 352.
  5. Слід пам'ятати, що «мумійо» може мати дуже різне походження (трупне, послід кажанів, медове, лишайникове, мінеральне. (агнлійською «Shilajit», польською і чеською «Mumio», російською «Мумиё»). Про мумійо пискух див. тут.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.