Харитон Юлій Борисович

Ю́лій Бори́сович Харито́н (* 27 лютого 1904, Санкт-Петербург — † 18 грудня 1996, Саров) — радянський і російський фізик-теоретик і фізикохімік, головний конструктор атомного проєкту, академік АН СРСР (1953) і РАН.

Харитон Юлій Борисович

1924
Народився 27 лютого 1904(1904-02-27)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 18 грудня 1996(1996-12-18) (92 роки)
Саров, Нижньогородська область, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар[2]
Країна  Російська імперія
 СРСР
 Росія
Діяльність фізик, політик
Alma mater Кембриджський університет (1928) і Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна (1925)
Галузь теоретична фізика
Заклад Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН, Інститут хімічної фізики імені М. М. Семенова РАНd і Російський федеральний ядерний центр у Сарові[3]
Посада депутат Верховної ради СРСР
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Ернест Резерфорд, Джеймс Чедвік
Членство Російська академія наук[4] і Академія наук СРСР
Відомий завдяки: першому розрахунку ланцюгової реакції поділу урану
Батько Харитон Борис Йосиповичd
Нагороди

Біографічні відомості

Ю.Харитон – син киянина Б.Харитона, відомого журналіста, висланого 1922 року з радянської Росії з групою літераторів та філософів, котрі на переконання більшовицьких вождів мали антикомуністичні переконання. 1940 – Б.Харитон був арештований радянськими спецслужбами в інкорпорованій згідно пакту «Молотова-Ріббентропа» Латвії й загинув в таборах сталінського ГУЛАГу.

Ці трагічні родинні обставини не завадили талановитому науковцю Ю.Харитону досягти вершин в радянському істеблішменті – він був головним конструктором і науковим керівником атомно-водневого проекту СРСР, академіком АН СРСР, депутатом Верховної Ради СРСР, тричі Героєм Соціалістичної Праці, лауреатом Ленінської премії, тричі лауреатом Сталінської (Державної) премії, відзначений іншими найвищими відзнаками та нагородами Радянського Союзу

З 1921 працював у Фізико-технічному інституті (Ленінград).

В 19261928 стажування у Кавендіській лабораторії, Кембридж, Англія. Під керівництвом Ернеста Резерфорда і Джеймса Чедвіка отримав ступінь доктора наук (D.Sc.,Doctor of Science), тема дисертації «Про підрахунок сцинтиляцій, що генерують альфа-частинки».

З 1931 по 1946 — керівник лабораторії вибуху в Інституті хімічної фізики, наукові роботи з детонації, теорії горіння і динаміки вибуху.

З 1935 доктор фізико-математичних наук (за сукупністю робіт).

В 19391941, Юлій Харитон і Яків Зельдович вперше здійснили розрахунок ланцюгової реакції поділу урану.

З 1946 Харитон головний конструктор і науковий керівник ядерного центру (Арзамас-16) в Сарові.

З 1946 — член-кореспондент, з 1953 — академік АН СРСР.

Тричі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1951, 1954).

Лауреат Ленінської (1956) і трьох Сталінських премій (1949, 1951, 1953).

Золота медаль імені І. В. Курчатова (1974).

Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1982).

Депутат Верховної Ради СРСР.

Похований на Новодівичому цвинтарі у Москві (9 ділянка).

Примітки

Посилання

Бібліографія

  • Харитон Ю. Б., Шальников А. И. Механизм конденсации и образование коллоидов. — М.: ГТТИ, 1934. — 66 с. — 2 000 экз.
  • А. С. Боровик-Романов, В. Н. Кондратьев, М. П. Малков, М. С. Хайкин, Н. В. Заварицкий, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Александр Иосифович Шальников (К 60-летию со дня рождения) // Успехи физических наук. — 1965. — Т. 87. — № 9.
  • А. Ф. Андреев, А. С. Боровик-Романов, Н. В. Заварицкий, Я. Б. Зельдович, Э. И. Кандель, С. П. Капица, К. О. Кешишев, И. П. Крылов, А. Я. Паршин, Л. П. Питаевский, М. С. Хайкин, Ю. Б. Харитон, Ю. В. Шарвин Памяти Александра Иосифовича Шальникова // Успехи физических наук. — 1986. — Т. 151. — № 4. — С. 725–726.

nbsp;П.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.