Харченко Михайло Михайлович

Народився 13 квітня 1923 року в селі Худяки Черкаського району Черкаської області України в селянській родині. Українець. Закінчив 6 класів. Жив у місті Павлограді Дніпропетровської області, працював штукатуром в ремонтно-будівельній конторі.

У Червону Армію призваний у 1941 році. У боях Радянсько-німецької війни з серпня 1941 року по серпень 1942 року і з грудня 1943 року по травень 1945 року. З серпня по листопад 1942 року був у полоні і до грудня 1943 року знаходився на окупованій території.

В ніч на 15 липня 1944 року червоноармієць Михайло Харченко, діючи у складі групи захоплення за 7 кілометрів на південний захід від румунського міста Скуляни, потай проник у ворожу траншею. В короткій сутичці розвідник Харченко з автомата знищив сім піхотинців ворога, включаючи кулеметну обслугу, забезпечивши тим самим захоплення і доставку до штабу «язика». За мужність і відвагу, проявлені в боях, 23 липня 1944 року був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (№ 84418).

У ніч на 9 серпня 1944 року червоноармієць Михайло Харченко, перебуваючи в розвідувальній групі, в районі кургану Вултурулуй, розташованого за 7 кілометрів на південний захід від румунського міста Скуляни, виявив ворожий кулемет і безшумно знищив його обслугу. Очолюючи групу прикриття, червоноармієць Харченко забезпечив відхід розвідників із захопленим у полон ворожим піхотинцем. За мужність і відвагу, проявлені в боях, 25 серпня 1944 року червоноармієць Харченко Михайло Михайлович нагороджений орденом Слави 2-го ступеня (№ 6198).

22 серпня 1944 року червоноармієць Михайло Харченко, діючи у складі розвідувальної групи в тилу ворога за 7 кілометрів на північний захід від румунського міста Ясси, врятував життя командира. У ході виконання цього бойового завдання розвідник закидав гранатами дві мінометних обслуги, знищив сім ворожих піхотинців і трьох захопив у полон. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання завдань командування в боях з німецько-фашистськими загарбниками червоноармієць Харченко Михайло Михайлович нагороджений орденом Слави 1-го ступеня (№ 206), ставши повним кавалером ордена Слави.

У 1945 році старшина Харченко М. М. демобілізований. Жив у рідному селі. У повоєнні роки колишній фронтовий розвідник був нагороджений другим орденом Слави 1-го ступеня, до якого він був представлений командуванням, але своєчасно не зміг отримати.

Працював у колгоспі. Помер 6 травня 1995 року.

Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Слави 1-го ступеня, орденами Слави 2-й і 3-го ступеня, медалями.

• Дубров Б. И. Солдатская слава. 3-е изд. Київ, 1987.
• Кавалеры ордена Славы трёх степеней. Биограф.словарь. М.: Воениздат, 2000
• Лобода В. Ф. Солдатская слава. Книга 2. М., 1967

• М. М. Харченко на сайті «Герои страны»