Хижинці (Вінницький район)
Хи́жинці — село в Україні, у Вінницькому районі Вінницької області.
село Хижинці | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район/міськрада | Вінницький район |
Рада | Сокиринецька об'єднана територіальна громада |
Код КАТОТТГ | UA05020150110058224 |
Основні дані | |
Засноване | XVI століття |
Населення | 1249 |
Територія | 1,893 км² |
Густота населення | 659,8 осіб/км² |
Поштовий індекс | 23209 |
Телефонний код | +380 432 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°10′20″ пн. ш. 28°34′02″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
328 м |
Місцева влада | |
Сільський голова | Мельничук Лариса Дмитрівна (Сокиринецька ОТГ) |
Карта | |
Хижинці | |
Хижинці | |
Мапа | |
|
Хижинці розміщені за 8 км від обласного центру м. Вінниця. Населений пункт розташований на горбистій рівнині. Ґрунти переважно суглинкові. Територія 439,24 га, населення 1220 осіб, 602 садиби.
В Хижинецькій школі І-ІІІ ст. навчаються 140 учнів, в ДНЗ «Золотий ключик» виховуються 62 дітей. Також є ФАП, фермерське господарство «Зерно-А», народний дім, 5 магазинів, дві церкви[1], в тому числі православний Храм Різдва Пресвятої Богородиці[2].
Історія
Територія сучасного села Хижинці почала заселятися в добу палеоліту (1—10 млн років тому). Про поселення в період неоліту і енеоліту свідчать знайдені кам'яні знаряддя праці.
Цією місцевістю в ранньослов'янський період кочували поселення трипільської[3][4] і черняхівської культур.
Назва села, очевидно, походить від слова «хижа» — хатина, і відноситься до середини XVII століття. За переказами, запорізький козак, повертаючись з війни, вирішив оселитись у цій місцевості і побудував тут першу хижу — хатину, але достеменно це невідомо.
Вперше відомості про село Хижинці подаються на 1579 рік разом із сусіднім селом Лукою, які розташовані по ліву сторону річки Південний Буг.
В архівних матеріалах збереглася грамота польського короля Сигізмунда за 1596 рік, в якій вказано, що села Хижинці та Цвіжин жалувані королем ротмістру Олександру Балабану за службу у Коронному війську. Також відомо, що на 1600 рік населений пункт належав шляхтичу Струєю. На 1604 рік власником став Марчин Хрушлинський.
В 1629 році в селі нараховувалося 110 дворів, з яких збирався податок по 5 злотих з господарства. Отже, на початок 17 століття Хижинці були досить значним населеним пунктом. В 1717 році хижани збудували нову церкву. Вона була дерев'яна, але на кам'яному фундаменті.
У державному архіві області історичні відомості про Хижинці знаходяться починаючи з XVIII століття. Історик і етнограф Юхим Сіцінський писав:
Село Хижинці розташоване на рівній місцевості, річки в селі немає. До найближчого міста 8 верств. Ґрунти переважно глинисті, що не завжди сприяє гарному врожаю. Заняття селян землеробство і садівництво, останнє є великою підмогою в матеріальному становищі, а також є багато теслярів, що вміють будувати будинки, в старовину «хижи». Займаються бджільництвом і ткацтвом. |
Хижинці були державним (казенним) селом. В 1809 році село було віддане в оренду поміщикові Авгестинові Джешку.
У 1869 році збудована церква на кам'яній основі на честь Різдва Пресвятої Богородиці. До 1890 року до неї ходили і жителі села Сокиринці, в яких не було власної церкви.
Згідно акту ревізії, складеного в 1872 році, в селі було 365 десятин присадибної землі, 77 дворів колишніх державних селян і 21- відставних солдат з сім'ями. Разом 98 дворів. На чолі сільської громади стояв староста, якого обирали на сільському сході. Близько 1895 року старостою села був Дем'ян Якович Ільченко.
Тоді ж починається збір коштів населення села Хижинці та навколишніх сіл для побудови училища. Будівництвом школи займався відставний офіцер, житель Немирова Мовій Клейнер. Вчителювали у ній Фавст Шведовський, Антон Гальченко, Ніл Чепуровський. 8 березня 1887 року відкрилося народне училище, в якому почали навчатися 109 хлопчиків і 4 дівчинки. Першим учителем призначили Антона Гальченка. На 1910 рік училище стало двокомплектним, навчалося 50 учнів.
Половина селян тоді ж мала залізні плуги.
В 1929 році радянською владою в селі організовано колгосп «Червоний Борець»[1].
Під час другого голодомору у 1932–1933 роках у селі загинуло 200 осіб[5].
19 липня 1941 року фашистсько-німецькі парашутисти десантувалися біля церкви. Під час війни у Хижинцях тривала німецька окупація. 155 односельчан загинули на її фронтах.
Після відновлення радянського ладу, як повідомляє Історія міст і сіл Української РСР (1968—1972), у Хижинцях розміщувався колгосп «Дніпро» з напрямками: вирощування зернових, цукрових буряків; тваринництво. З інфраструктури були середня школа, бібліотека, клуб, медпункт, дитячі ясла. Населення тоді складало 1881 людину. Сільській раді було підпорядковане село Сокиринці[6]. З 1969 року діяв колгосп «Перемога», в якому працювали мешканці не тільки Хижинець, а й Соловіївки (власного колгоспу не мала), Парпурівець, Сокиринець, Щіток.
У 1986 році до села приєднано сусіднє село Соловіївка.
1994 року колгосп був реорганізований; земля була передана в колективну власність 753 пайовикам; частка земельного паю становила 1,66 га.
Об'єднання територіальних громад
З 2015 року тривав процес об'єднання сіл Парпурівці, Сокиринці та Хижинці в Сокиринецьку об'єднану територіальну громаду з адміністративним центром в селі Хижинці[7][8].
5 липня 2016 року на спільному засіданні сесій Сокиринецької та Парпуровецької сільських рад були ухвалені рішення «Про добровільне об'єднання Сокиринецької та Парпуровецької сільських рад у Сокиринецьку об'єднану територіальну громаду з адміністративним центром в селі Хижинці». У вересні того ж року Центральна виборча комісія призначила перші вибори депутатів Хижинецької сільської ради та Хижинецького сільського голови[1]. Вибори відбулися 11 грудня 2016 року[9].
Люди
В селі народилась Борисенко Валентина Кирилівна (нар. 1945) — український етнограф[10].
Примітки
- Історія громади
- с. Хижинці, храм Різдва Пресвятої Богородиці / Вінницька єпархія Української Православної Церкви. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 23 квітня 2016.
- У селі виявлено поселення трипільської культури:
Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. І. - Заєць I. Трипільська культура на Поділлі. — Вінниця, 2001. — 184 с.
- Голод 1921—1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- У ВІННИЦЬКОМУ РАЙОНІ ГОТУЄТЬСЯ ДО ОБ'ЄДНАННЯ ПЕРША ГРОМАДА
- Робоча група обласної Ради розглянула колективне звернення жителів територіальних громад, які входять до складу Сокиринецької та Парпуровецької сільрад Вінницького району
- Сьогодні відбуваються вибори у 7-ми об’єднаних громадах Вінниччини. iVin. 11 грудня 2016. Процитовано 22.01.2019.
- В. І. Наулко. Борисенко Валентина Кирилівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
Джерела
- Село Хижинці / ВІДДІЛ ОСВІТИ ВІННИЦЬКОЇ РДА (Архівовано 02.05.2016)
Література
- Хи́жинці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.192