Хлорела

Розмножується нестатевим шляхом, утворюючи автоспори. Статевий процес — автогамія. При цьому в материнській клітині 2-8 автоспор, які через розрив оболонки спорангію виходять у воду й набувають вигляду дорослої особини. Для деяких видів роду описані спочиваючі клітини — акінети.

Хлорела невибаглива до умов існування і завдяки простому життєвому циклу здатна до інтенсивного розмноження, тому є космополітом: у прісних водоймах, морях, ґрунті та аерофітоні. Може бути симбіонтом найпростіших та фікобіонтом лишайників. У зоологічній літературі зустрічається під назвою зоохлорела.

Варто піти дощу або піднятися туману, як на чорній корі дерев з'являється зелений наліт. Такий же наліт можна побачити і на вологому ґрунті. Зелений наліт на корі дерев теж складається з таких же кульок — хлорели. У воді, освітленій сонцем, вона швидко розмножується. Вміст клітинки хлорели ділиться на 4, 8, 16 частин, утворюються маленькі кульки — «спори». Вони розривають оболонку материнської клітини і плавають у воді, починаючи самостійне життя. Харчуються ці зелені кульки розчинними у воді солями і вуглекислим газом і ростуть, утворюючи в своєму тільці жири, білки і цукор і виділяючи на світлі кисень.[1]

Хлорела використовує 25 — 30% сонячної енергії, у той час як квіткові рослини — тільки 7-13%[1].

Клітина хлорели — зручний об'єкт для різних досліджень. Хлорела — основний об'єкт масового культивування водоростей для практичного використання в різних напрямах, вона є першою водорістю, що започаткувала фікотехнологію. Значну роль у формуванні підвищеного інтересу до неї відіграв її хімічний склад. У перерахунку на суху речовину хлорела містить повноцінних білків 40% і більше, ліпідів — до 20%, вуглеводів — до 35%, зольних речовин — до 10%. Є вітаміни групи В, аскорбінова кислота (віт. С) і філохінони (віт. К). Знайдено речовину, яка має антибіотичну активність — «хлорелін». У деяких країнах хлорелу використовують у їжу після спеціальної обробки, що поліпшує її засвоєння. Для споживання використовують свіжу біомасу хлорели або спеціальну пасту з неї. Разом з легкістю культивування хлорела є не дуже вдалим об'єктом — біомасу спорополеніну технічно важко переробляти.

Саме хлорела була відправлена разом з іншими живими рослинами і тваринами в кабіні 2-го космічного корабля[1].

За вмістом білка урожай водорості хлорели з 1 га дорівнює врожаю пшениці з 25 га і врожаю картоплі з 10 га[1]. Характерно й те, що урожай хлорели не дає відходів: немає коріння, соломи, листя, все тіло її — живильний продукт. Хлорела так швидко розмножується, що в одному літрі води виходить до 55 г продукції в сухому вигляді[1]. Людині для харчування достатньо 500 г[1].

У Японії хлорелу розводять в басейнах на дахах будинків. У США, Франції та інших країнах організовані цілі заводи з отримання хлорели[1].

Суха хлорела в Японії йде в їжу людям і в корм птахам, худобі і рибам на розведенні[1]. Але особливо цінно отримання з хлорели препарату, що містить вітамін В₁₂, який допомагає при захворюванні на білокрів'я[1]. Багато вчених планують не тільки міжпланетні кораблі з хлорели, але і вдома на планетах, де немає атмосфери[1]. В 1972 році в Узбекистані отримали 17 тисяч тон суспенії водорості хлорела.[2]

Хлорела цікавить вчених і як сировина для одержання нових продуктів харчування. В дельті річки Міссісіпі проєктується завод, на якому планують щоденно отримувати 30 т хлорели, що містить 50% білків, що дорівнює виробництву 35 000 т яловичини (така кількість може забезпечити білковим харчуванням близько 3 мільйонів осіб)[1].

Більше того, для отримання рослинної продукції намічають використовувати моря і океани, які займають 2/3 поверхні нашої планети[1]. Хлорелу розводять тепер і в стічних водах в басейнах біля заводів[1].

Найбільш придатними для промислового вирощування вважають 9 видів роду Хлорелла.[2]

Засвоюваність білка хлорели доволі середня, через низьку перетравність.[3] Визначена in vitro (з допомогою триптозана) перетравність хлорели склала 46,2%: для сухих клітин 62,5-65,5%, для клітин з розрушеними оболонками — 75,1%, екстрагованого протеїну — 85,6-87,4%.[2] Було встановлено, що хлорелла погано перетравлюється тваринами з багатокамерними шлунками, не дивлячись на високу перетравність чистого протеїну. Інертна і щільна оболонка хлорели перешкоджає практичному використанні їх в раціонах тварин з багатокамерними шлунками і харчуванні людини.[2] Ведеться пошук способів з усунення цих недоліків. Дослідним шляхом (за забарвленням яєчного білка) встановлено, що β-каротин, який міститься в мембранах хлорелли, кури-несучки не засвоюють.[4]

Вміст ліпідів у Scenedesmus dimorphus за різних умов може коливатися в межах 16-40%, а в Chlorella vulgaris — 14-22% від маси сухої речовини[5].

Залежно від кількості тих чи інших солей в середовищі змінюється склад хлорели. Вона накопичує від 8 до 88% білків, від 4 до 85% жирів і від 5 до 37% вуглеводів (крохмалю або цукру)[1]. Урожай хлорели — 70 г сухої речовини з 1 м² площі, або 700 кг з 1 га[1].

Chlorella під мікроскопом

У AlgaeBase[6] наступні 24 видів «в даний час вживаються таксономічно»:

• Chlorella angustoellipsoidea N. Hanagata & M. Chihara
• Chlorella botryoides J.B. Petersen
• Chlorella capsulata R.R.L. Guillard, H.C. Bold & F.J. MacEntee
• Chlorella ellipsoidea Gerneck
• Chlorella emersonii Shihira & Krauss
• Chlorella fusca Shihira & Krauss
• Chlorella homosphaera Skuja
• Chlorella luteo-viridis Chodat
• Chlorella marina Butcher
• Chlorella miniata (Nägeli) Oltmanns
• Chlorella minutissima Fott & Nováková
• Chlorella mirabilis V. M. Andreeva
• Chlorella ovalis Butcher
• Chlorella parasitica (K. Brandt) Beijerinck
• Chlorella peruviana G.Chacón Roldán
• Chlorella rugosa J.B. Petersen
• Chlorella saccharophila (Krüger) Migula
• Chlorella salina Butcher
• Chlorella spaerckii Ålvik
• Chlorella sphaerica Tschermak-Woess
• Chlorella stigmatophora Butcher
• Chlorella subsphaerica H. Reisigl
• Chlorella trebouxioides M. Puncochárová
• Chlorella vulgaris Beijerinck

• Дуналіелла
• Parachlorella kessleri (синонім: Chlorella kessleri)
• Діатомові водорості
• Anabaena
• Батріококус браунії
• Scenedesmus quadricauda
• Spirulina platensis

• Андреева В. М. Почвенные и аерофильные зеленые водоросли (Chlorophyta: Tetrasporales, Chlorococcales, Chlorosarcinales).-СПб Наука.1998 — 351 с.
• Chlorella у Index nominum algarum(англ.)

• Хлорела // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• (відео) ТБ-канал «Science». Паливо з морських водоростей (відео на www.youtube.com) (рос.)
• (відео) ТБ-канал «Science». Водорість і вирішення глобальних проблем (відео на www.youtube.com) (рос.)