Ховренко Михайло Олександрович

Михайло Олександрович Ховре́нко (рос. Михаил Александрович Ховренко; нар. 29 березня 1866, Ханкенді — пом. 24 листопада 1940, Ташкент) — російський радянський вчений-винороб, хімік; професор з 1912 року.

Ховренко Михайло Олександрович
Народився 17 (29) березня 1866[1]
Степанакерт, Шушинський повіт, Бакинська губернія, Російська імперія[1]
Помер 24 листопада 1940(1940-11-24)[1] (74 роки)
Ташкент, Узбецька РСР, СРСР[1]
Alma mater Imperial Moscow Technical Schoold (1892)[1], Інститут виноградарства і виноробства «Магарач» (1895)[1] і Q86684745? (1884)
Заклад Петровська сільськогосподарська академія[1]
Нагороди

Біографія

Народився 17 [29] березня 1866(18660329) року в Ханкенді (тепер Степанакерт, Нагірний Карабах, Азербайджан). 1892 року з відзнакою закінчив Московське вище технічне училище. Проходив стажування за кордоном. Після здобуття освіти працював хіміком-виноробом в «Магарачі». Читав курс хімії та аналізу вина на вищих Магарацьких курсах. Протягом 1896—1906 років спільно з учнями вивчав хімічний склад російських вин. 1906 року був заарештований за звинуваченням у революційній діяльності. У 1908 році повернувся до виноробної роботи спочатку в департамент землеробства, а з 1909 року викладачем у Московському сільськогосподарському інституті[2].

З 1927 року — головний винороб тресту «Узбеквино» і професор Самаркандського державного університету. 1933 року переїхав до Кіровабаду і став професором Азербайджанського сільськогосподарського інституту. У 1936 році повернувся в Узбекистан і став головним інженером-виноробом тресту «Узбеквино»[2]. Помер в Ташкенті 24 листопада 1940 року.

Наукова діяльність

Запропонував термічну обробку мезги «Прийом Розенштіля-Ховренко», яка дозволила спростити технологію виробництва вин типу кагору і інших, що вимагають тривалого контакту сусла з мезгою. Ним досліджена біологічна природа хересної плівки; розпочато впровадження масового застосування теплової витримки вин з метою портвейнізації і мадеризації. Зробив внесок в розвиток виноградарства і виноробства Узбецької РСР; продовжив розпочатий Олександром Саломоном збір і підготовку матеріалів для вивчення хімічного складу російських вин і встановлення середніх норм цього складу. Автор кількох узбецьких вин, в тому числі марочних — Узбекистон і Хосилот. Серед робіт:

  • «Общее виноделие» — Москва, 1909;
  • «Частное виноделие». — Москва, 1979;
  • «К исследованию хересного брожения». — Одесса, 1925;
  • «Общее состояние винодельческой промышленности и пути ее развития в СССР». — Вестник виноделия Украины, 1926, № 6, 9.

Відзнаки, вшанування

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1940 року його іменем названий Самаркандський винний завод[3].

Примітки
  1. Енциклопедія виноградарства — Кишинёв: Молдавская советская энциклопедия, 1986. — ISBN 978-0-01-360551-0
  2. Інформаційний алкогольний портал.(рос.)
  3. Онлайн-енциклопедія Qomus.(узб.)

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.