Хоральна синагога (Дрогобич)

Хора́льна синаго́га — пам'ятка архітектури і культури в місті Дрогобичі (Україна), розташована на вулиці П. Орлика. Одна з восьми існуючих будівель з сімнадцяти (за іншими даними — двадцяти[2]) синагог Дрогобича, які були в місті в період між Першою та Другою світовими війнами.

Дрогобицька хоральна синагога
Хоральна синагога після реставрації
49°21′12″ пн. ш. 23°30′40″ сх. д.
Тип споруди втрачена споруда і синагога
Розташування Україна, Дрогобич
Початок будівництва 1842
Кінець будівництва 1865
Стиль Віденська сецесія[1]
Належність Юдаїзм
Адреса вулиця Пилипа Орлика, 6
Хоральна синагога (Дрогобич) (Україна)
 Хоральна синагога у Вікісховищі

Передісторія

Перша згадка про наявність у місті Дрогобичі євреїв пов'язана з діяльністю Вовчка — утримувача дрогобицьких соляних копалень та, одночасно, довіреної особи польського короля Владислава Ягелло і датована роком 1404-м. Власне видобуток солі та її продаж привабили до міста та його околиць заможних єврейських торговців, котрі заселили прилеглі до копалень території[3][2].

Хоральна синагога у 1906 році
Комплекс споруд Дрогобицького солеварного заводу, що утворився на місці колишніх соляних копалень. Дрогобич, вул. Солоний Ставок, 27

У XV-XVI століттях кількість євреїв, що проживала поблизу Соляного озера й на межі тогочасних сіл Зварич й Завіжна (на даний момент вулиці Зварицька та Завіжна в межах сучасного Дрогобича) поступово зростала. Вони почали займатись виготовленням та продажем спиртних напоїв («пропінацією»), варінням пива, «шинкуванням» (додаванням міцності) меду, чим порушували монополію костелу й міського магістрату на цей вид діяльності[4] і змусили останніх подати скаргу на євреїв у королівський суд[5][2]. У 1578 році польський король Стефан Баторій надав Дрогобичу привілей, так званий «De non tolerandis Judaies» — заборону на проживання євреїв в межах міста[6][2], а прибулим до Дрогобича євреям не дозволялося перебувати в місті більше трьох днів і займатися торгівлею в поза ярмаркові дні[7]. Наразі відсутні архівні документи, котрі б свідчили про наявність представників єврейської громади в Дрогобичі в період між 1578 та 1616 роком[2].

Зовнішні відеофайли
Документальний фільм Юрія Гащака "Дрогобицька Хоральна синагога", 2012 рік. Фільм представлений українською мовою з англійськими субтитрами.

У 1616 році польським королем Владиславом IV Вазою надано привілей, у 1634 році підтверджений дрогобицьким старостою та королівським підскарбієм Яном (Іваном) Даниловичем. Згідно з цим привілеєм, євреям у передмісті Дрогобича надавалась неродюча[7] земельна ділянка розміром 30 моргів, тобто 1 лан (близько 18 гектарів) для будівництва власного житла та синагоги[8]. Так виник єврейський квартал, котрий отримав назву «Лан». Збудовані синагога та квартал «Лан» були знищені у 1648 році під час штурму міста козацькими загонами під проводом Богдана Хмельницького, на що місцеві євреї Арон Гошкович та Лев Аронович у вересні наступного 1649 року подали скаргу до Львівського міського суду[9][2]. У 1711 році община отримала дозвіл на реставрацію синагоги, яка, проте, в 1713 році згоріла разом з «Ланом» під час пожежі[10]. У 1726 році євреї отримали дозвіл на будівництво нової синагоги на тому ж місці при умові, що нова не буде вища та більша за попередню[11][2]. У 1743 році синагогу перебудовано на кам'яну та обладнано галереї для жінок[12][2]. Будівля синагоги була витягнута в плані в напрямку з заходу на схід (23,7х12,4 м), а товщина стін досягала 2,5 м. Ця синагога, єдина на той момент на «Лані» кам'яна будівля, служила притулком і захистом для євреїв та однією з архітектурних домінант Дрогобича до того часу, поки на сусідній ділянці зліва від неї у 1842-1865 роках не було побудовано монументальне приміщення великої хоральної синагоги[2]. Після цього вона була перетворена на бейс-мідраш, а після Другої світової війни фрагменти її руїн були вбудовані в будівлю хлібозаводу[2].

Будівництво
Хоральна синагога в процесі відновлення. Проектна документація.

Ініціатором будівництва хоральної синагоги виступила місцева юдейська община, на чолі якої з 1849 року виступав хасидський цадик Лейзер-Нісан Тейтельбаум (Rаbbi Eliezer Nissen Teitboim, 1786–1853[13])[14][2]. Дрогобицьку хоральну синагогу зводили протягом 23 років, починаючи з 1842-го по 1865-й рік, у єврейському передмісті Дрогобича — Лан. На той момент дрогобицька хоральна синагога була однією з найбільших синагог на території всієї Європи та найбільшою на Західній Україні[2][15]. За основу у зовнішньому оздобленні взято аналогічну синагогу, збудовану у німецькому місті Касселі (1830 р.), використавши для зображення на фасаді такі самі романські архітектурні пояси[16], притаманні для німецького стилю рундбоґен[17]. Єврейську синагогу, збудовану у місті Касселі, зруйнували нацисти й її зараз можна побачити тільки на світлинах, а дрогобицька хоральна синагога знаходиться у стані реконструкції[17].

Історія

У часи Другої світової війни приміщення синагоги слугувало конюшнею[7].

Після завершення Другої світової війни у ній розмістився склад тканин, відтак склад солі, згодом меблева крамниця, а в прибудовах знаходились продуктові склади[7].

Наприкінці 80-х — початку 90-х років 20-го століття будівлю було повернуто Дрогобицькій юдейській громаді. Незважаючи не це, вона була розграбована й двічі підпалена[7][17]. Будівля знаходилася в руїнах, існували проекти її реконструкції.

За підрахунками фахівців, на відновлення будівлі потрібно щонайменше півмільйона доларів США. Єврейська община України взялася за відновлення пам'ятки. Розпочали будівельники, як і годиться, з ремонту даху, аби врятувати все те, що ще залишилося. Однак Федерація єврейських общин України (хасиди) не спромоглися знайти належні кошти.

Згодом єврейська громада Дрогобича відшукала меценатів, які виділили гроші на укріплення стін приміщення. З листопада 2013 року продовжено ремонтні роботи, триває оновлення й зміцнення фасаду. Й, мабуть, угоду про оренду приміщення ФЄУ буде розірвано.

Сучасність

На сучасному етапі своєї історії приміщення дрогобицької хоральної синагоги використовується як своєрідний майданчик для мистецьких виставок і проектів[1], зокрема в ній у рамках фестивалю «Шульцфест» 4 рази проходили виставки акварелі члена Асоціації польських художників, випускника Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (1991) Бартоломея Міхаловського (2008 — «Назад», 2010 — «Місто… через 10 років Казімєж у Дрогобичі», 2012 — «Дорога», 2014 — «Весна»)[18]. У січні 2020 розробили 3D-тур Хоральною синагогою.[19]

Цікаво знати

Історики дослідили, що найбільшу синагогу Східної Галичини свого часу малював видатний польсько-єврейський художник, «єврейський Рембрандт» (XIX ст.), учень Яна Алоїзія Матейка, однокласник і друг Івана Франка уродженець Дрогобича Маврицій Готтліб[20]. Дрогобицька хоральна синагога зображена в його картині «Синагога в Йом кіпур»[17].

Світлини
  • Хоральна синагога до початку відновлення, жовтень 2007 року
  • Хоральна синагога в травні 2012 року.
  • Хоральна синагога в вересні 2013 року.
  • Хоральна синагога в процесі відновлення, серпень 2014 року
  • Хоральна синагога в процесі відновлення, листопад 2014 року

Див. також

Примітки
  1. Цинамоновий Дрогобич
  2. Иосиф Гельстон Архитектурные особенности синагог Дрогобыча
  3. M. Horn, Zydzi na Rusi Czerwonej XVI–XVII wieku, Warszawa, 1975. ст. 15. (пол.)
  4. M. Mscywuiewski, Krolewskie wolne miasto Drohobycz, Lwow — Drohobycz, 1929, ст. 23; F. Gatkewicz, Archiwum m. Drohobycza, Drohobycz, 1907, ст. 225.
  5. F. Gatkewicz, Archiwum m. Drohobycza, ст. 122
  6. M. Horn, Zydzi na Rusi Czerwonej XVI–XVII wieku, ст. 38 (пол.)
  7. У Дрогобичі ремонтують синагогу, Трускавецький вісник, 22.10.2014
  8. L. Wikler, Z dziejow Zydow w Drohobyczu, ст. 60
  9. Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАУ, Львів, ф. 9, оп. 1, сп. 399, ст. 961–964)
  10. L. Wikler, «Z dziejow Zydow w Drohobyczu», ст. 47
  11. L. Wikler, «Z dziejow Zydow w Drohobyczu», ст. 48
  12. M. Mscywuiewski, «Krolewskie wolne miasto Drohobycz», ст. 24 (пол.)
  13. Дрогобыч | Еврейское наследие Украины | Синагога на Подвалье. Архів оригіналу за 28 жовтня 2012. Процитовано 23 листопада 2014.
  14. M. Mscywuiewski, Krolewskie wolne miasto Drohobycz, ст. 24.
  15. Хоральна синагога (1865). Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 23 листопада 2014.
  16. С. Кравцов, «Синагоги Захiдної України, стан i проблеми вивчення»// «Вiсник Iнституту Укрзахiдпроектреставрацiя», № 2, Львiв, 1994, с. 14.
  17. Триває оновлення найбільшої божниці Східної Галичини
  18. Шульцфест — 2014. Нотатки з фестивалю.
  19. Найбільшу синагогу Галичини відтворили у 3D. zmistovno.com.ua (укр.). Процитовано 28 січня 2020.
  20. У Дрогобичі реставрують найбільшу синагогу Східної Галичини. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.