Хорватський національний опір

Хорватський національний опір, ХНО (хорв. Hrvatski narodni odpor, HNO) — терористична хорватська усташівська емігрантська організація, яка намагалася розвалити Югославію і заснувати самостійну Хорватію в дусі прагнень вождя усташів Анте Павеліча та ідеології Міле Будака.[1] Утворена в 1955 р. втікачем Максом Лубуричем, колишнім усташівським управителем концтабору часів Другої світової війни Ясеновац, перш ніж його вбили югославські органи держбезпеки УДБА.

Хорватський національний опір
Засновано 1955
Розпущено 1991
Ідеологія хорватський націоналізм
Країна  Німеччина

Діяльність і позиція

ХНО брав активну участь у рекеті, замахах на вбивство, здирствах, викраденнях транспортних засобів, бомбовому тероризмі та інших насильницьких злочинах. Доки організацією керував Лубурич, Опір підтримував зв'язки з нацистськими об'єднаннями ветеранів війни в Німеччині та Іспанії. Був у близьких відносинах з ветеранами іспанської Блакитної дивізії.[2] Після смерті Лубурича його наступники на керівному посту організації налагодили злочинні зв'язки організації з «Коза Нострою», Тимчасовою ірландською республіканською армією та хорватською мафією в Сан-Педро (портовий район Лос-Анджелеса, США). ХНО також колись діяла в Сполучених Штатах, а її цілями були югославські туристичні агентства і дипломатичні установи.[3] Організація тоді заявляла, що:[4]

Розглядаємо югославізм і Югославію як найбільше і єдине зло, що породило нинішнє лихо [...] Тому ми розцінюємо кожну пряму або непряму допомогу Югославії як зраду хорватського народу [...] Югославію потрібно розвалити — чи то з допомогою росіян, чи американців, комуністів, «некомуністів» чи антикомуністів — з допомогою будь-кого, хто ладен розвалити Югославію: розвалити діалектикою слова або динамітом — але розвалити за всяку ціну, адже, якщо якась держава й не має права на існування, то це тільки й виключно Югославія.

Відповідно до такого бачення Лубурич аж до своєї смерті в 1969 р. обстоював ідею примирення усташів та хорватських комуністів.[5] Ідею замирення між хорватськими націоналістами та комуністами перейняв у 1990-х рр. від Лубурича і Туджман.[6]

За терористичну діяльність організацію було заборонено в Німеччині, а її функціонування являло щось середнє між діяльністю законних емігрантських організацій та підпільним бандитським світом. Її провідники спробували дистанціюватися від організації діянь так званих відступників, які викрадали літаки на міжнародних рейсах і відбували строки ув'язнення за здирництво. ХНО почала сповідувати радикальну націоналістичну ідеологію, яка лише незначною мірою відрізнялася від ідеології усташів.[7] Так, ця організація причетна до декількох терористичних актів проти Югославії, серед яких було вбивство членом ХНО Міро Барешичем югославського посла в Стокгольмі Владимира Роловича, вибух бомби у белградському кінотеатрі, терористична операція в Країні під час «хорватської весни» та закладення бомби в літак національної авіакомпанії СФРЮ «ЯТ» у 1972 р. Найрезонанснішим терористичним нападом Опору було захоплення 10 вересня 1976 р. американського пасажирського літака компанії TVA на лінії ЧикагоНью-Йорк п'ятьма викрадачами на чолі зі Звонком Бушичем.

Організація видавала свій власний журнал Drina (Дрина).[8] Існувала до 1991 року.

Примітки

  1. Janke, Peter (1983). Guerrilla and Terrorist Organizations: A World Directory and Bibliography. Macmillan. с. 113. ISBN 0029161509.
  2. Bogdan Krizman: Pavelić u bjekstvu, Globus Zagreb 1986.
  3. Wolf, John B. (1989). Antiterrorist Initiatives. Plenum Press. с. 30.
  4. Bellamy, Alex J. (2004). The Formation of Croatian National Identity: A Centuries-Old Dream?. Manchester University Press. с. 93. ISBN 071906502X.
  5. Erasmus: časopis za kulturu demokracije, Issues 1-4 Erasmus Gilda, 1993, str. 14
    Ideju pomirenja između ustaša i partizana prvi je 1964. godine iznio Maks Luburić u svojoj "Adresi Izmirenja Hrvatskog Narodnog Odpora sa Hrvatskim Partizanima"
  6. Globus, Issues 474-481 Globus International d.d., 2000 str. 92: Dr. Franjo Tudjman u Torontu, Kanada - Politika hrvatskog nacionalnog izmirenja
  7. Hockenos, Paul (2003). Homeland Calling: Exile Patriotism and the Balkan Wars. Cornell University Press. с. 23. ISBN 9780801441585.
  8. Grubisa, Damir (14 січня 1989). Yugoslavia Ad Came From Nazi Terrorists. New York Times.

Див. також

Список терористичних організацій

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.