Хоролець Лариса Іванівна
Лариса Іванівна Хоролець (нар. 25 серпня 1948, Київ, УРСР, СРСР) — радянська та українська акторка театру і кіно, драматург, політик. Народна артистка УРСР, перший Міністр культури України.
Лариса Іванівна Хоролець | ||||
| ||||
---|---|---|---|---|
7 липня — 24 серпня 1991 | ||||
Прем'єр-міністр: | Фокін Вітольд Павлович | |||
Президент: | Горбачов Михайло Сергійович | |||
Попередник: | Олененко Юрій Олександрович | |||
Наступник: | вона сама, як Міністр культури України | |||
| ||||
24 серпня 1991 — 17 листопада 1992 | ||||
Прем'єр-міністр: | Фокін Вітольд Павлович Симоненко Валентин Костянтинович (в.о.) Кучма Леонід Данилович | |||
Президент: | Кравчук Леонід Макарович | |||
Попередник: | вона сама, як Міністр культури УРСР | |||
Наступник: | Дзюба Іван Михайлович | |||
Народження: |
25 серпня 1948 (73 роки) Київ, УРСР, СРСР | |||
Національність: | українка | |||
Країна: |
СРСР → Україна | |||
Освіта: | Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого | |||
Нагороди: | ||||
Біографія
Народилась 25 серпня 1948 у місті Київ, УРСР, СРСР (нині Україна).
У 9-річному віці дебютувала в кіно, у стрічці «Партизанська іскра». Згодом знімалася ще в декількох фільмах.
У 1970 році закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого за спеціальністю акторка драми і кіно.
У 1970–1973 рр. — акторка літературного театру «Слово» при Спілці письменників України.
З 1973 року — акторка Київського академічного українського драматичного театру ім. І. Франка.
З 1977 року член Спілки письменників України. З 1988 року — Народна артистка УРСР.
7 липня 1991 стає Міністром культури УРСР, з 24 серпня 1991 по 17 листопада 1992[1] — Міністр культури України.
У 1993–1998 рр. — генеральний директор Центру «Український дім» при Кабінеті Міністрів України[2]. Також була головою Фонду національного відродження.
Член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції, голова комісії з питань культури, аташе з культури посольства України в Німеччині, лауреат Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2001).
З 2017 року є постійним незмінним головою журі Всеукраїнського фестивалю-конкурсу дитячої та юнацької творчості «Гранд-талант», який щороку проводиться у м. Вільногірськ.[3]
Творчість
Фільмографія
- 1957 — Партизанська іскра — Таня, сестра Попика
- 1958 — Сашко — Ромка
- 1960 — Кров людська — не водиця — епізод
- 1961 — Морська чайка — Оксана
- 1971 — Зозуля з дипломом — птахівниця
- 1972 — Софія Грушко — Любов
Телебачення
- «На добраніч, діти» — ведуча
- «Театральні зустрічі» — ведуча
Нагороди
- 1988 — Звання «Народна артистка УРСР»
- 2001 — Лауреат Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця
- 2008, 19 серпня — Орден княгині Ольги III ступеня[4]
- Лауреат Літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького
- 2018 — Орден «За розбудову України»
- 2018 — Іменна зірка на Алеї зірок м. Вільногірська[5]
Примітки
- Указ Президента України від 17 листопада 1992 року № 568/92 «Про Міністра культури України»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року № 407 «Про звільнення Хоролець Л.І. з посади генерального директора центру "Український дім" при Кабінеті Міністрів України».
- Фестиваль-конкурс Гранд-талант Вільногірськ | Україна | Гранд-талант. Фестиваль-конкурс Гранд-талант Вільногірськ | Україна | Гранд-талант (рос.). Процитовано 12 грудня 2018.
- Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 726/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
- У Вільногірську відбувся ІІ Всеукраїнський фестиваль-конкурс дитячої та юнацької творчості. vilnogirsk-rada.gov.ua. Процитовано 12 грудня 2018.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.