Хрієнко Микола Іванович

Мико́ла Іва́нович Хріє́нко (нар. 5 січня 1949(19490105), c. Нове Липове, колишнього Новогеоргіївського (нині Олександрійського) району Кіровоградської області) — український журналіст і мандрівник. Заслужений журналіст України.

Микола Іванович Хрієнко
Микола Хрієнко (Київ, 2014)
Народився 5 січня 1949(1949-01-05) (73 роки)
c. Нове Липове (нині Олександрійський район Кіровоградської області)
Громадянство  СРСР Україна
Національність українець
Місце проживання м. Київ
Діяльність журналіст
Відомий завдяки журналіст, мандрівник
Alma mater Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1976)
Нагороди
Заслужений журналіст України
Сайт Mykola KHRIYENKO

Член Національної спілки журналістів України.

Життєпис

Народився в селі Нове Липове, яке 1956 року потрапило в зону затоплення Кременчуцької ГЕС. Виріс у селі Бабичівка нині Олександрійського району на Кіровоградщині. Після строкової служби в армії працював у Сибіру (в Іркутській області). Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1976).

За фахом працював у газетах «Молодь України», «Радянська Україна», «Сільські вісті», «Вісник Чорнобиля», «Українська столиця», «Голос України», інформаційному агентстві УНІАН та в пресагентстві Чорнобильської АЕС. Висвітлював бойові події на Кавказі після розпаду СРСР. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Брав участь у Революції Гідності в Києві на Майдані від початку до її перемоги, в т. ч. під час драматично-трагічних подій 18—20 лютого 2014 року.

Співавтор 17 художньо-документальних книжок.

Мандри і творчість

Автор статей, ілюстрованих його світлинами, в газетах, журналах, альманахах («День», «Столиця», «Неопалима купина», «Журналіст України», «Київський журналіст» та ін.).

«Мандрівна журналістика» Миколи Хрієнка — це понад 27 піших і лижних переходів і 3 байдарочні сплави високого ступеня складності (переважно територіями України, Росії та інших пострадянських країн) загальною протяжністю походів, за даними на 2014 рік, близько 7000 км. З них — 1061 км територіями, забрудненими радіацією (включно з Чорнобильською зоною відчуження).

Найбільші авторські журналістські та інші проєкти, в яких брав участь М. Хрієнко:

  • «Українці в Україні» (1997–2002)  — загальна протяжність пішого походу — 3247 км.
  • «Українці за Уралом» (про сучасне життя українців за Уральським хребтом та за Північним полярним колом на території Російської Федерації) — 118000 км на різних видах транспорту й частково пішки. Загалом протягом трьох етапів подорожі пробув у дорозі 1 календарний рік і 52 дні.
  • Від 23 червня до 9 липня 2011 року — робота у складі експедиційної групи від України над дослідницьким проєктом «Історичний потяг українських піонерів», присвяченим 120-річчю поселення українців у Канаді. Маршрут проліг від м. Галіфакс на узбережжі Атлантичного океану до м. Едмонтон. Відстань дослідницької дороги — 6657 км, а загальна (разом з авіаперельотами з України до Канади й назад)  — 30000 км.
  • Від 17 лютого до 7 квітня 2012 року — дослідження життя українців на Балканах. Подолано 2713 км, маршрут тривалістю 51 день проліг через Македонію, Сербію, Боснію і Герцеговину та Хорватію.
  • «Слідами Тараса Шевченка» (10 років заслання на території Росії та на землях нинішнього Казахстану). Протяжність цієї журналістської експедиції разом із дослідницьким маршрутом і дорогою «туди» й «назад» — 9228 км.[1]
  • «Українці в Центральній Азії». Подорож Казахстаном, Узбекистаном та Киргизстаном тривала з 19 грудня 2014 по 13 січня 2015 року. Загальна протяжність дослідницького маршруту — 5165 км.[2]

Загалом, упродовж 1997—2015 років реалізував глобальний журналістський проєкт «Українці на планеті Земля: Рубіж ХХ і ХХІ століть», здійснивши 19 довготривалих одиночних експедицій сумарною довжиною 180 000 км як теренами колишнього СРСР, так і Македонії, Сербії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, Канади.

Нагороди, відзнаки

За версією газети «День» визнаний «Людиною 2010 року» як автор проєкту «Українці за Уралом».

Удостоєний трьох золотих медалей за перемоги в творчих конкурсах[5].

Примітки

Джерела

  • Слів наших джерело: Київські журналісти про себе, про свою професію, про зустрічі з героями своїх матеріалів. — К.: КМЦ «Поезія», 2002. — С. 251—272, 349.
  • Слів наших джерело-2: Київські журналісти про себе, про свою професію, про зустрічі з героями своїх матеріалів. — К.: КМЦ «Поезія», 2004. — С. 295—302.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.