Хуан Ягуе

14-15 серпня війська Ягуе взяли штурмом місто Бадахос, в якому, за повідомленнями преси того часу, було розстріляно кілька тисяч полонених республіканців. Багато полонених були вбиті на арені для бою биків — вбивали всіх, у кого на плечі знаходили сліди, що залишаються прикладом при віддачі. Журналіст Джей Аллен з «Чикаго Триб'юн» писав, що тільки на арені загинуло дві тисячі чоловік, проте, на думку історика Г'ю Томаса, ця цифра, швидше, ближче до двохсот, ніж до двох тисяч" (при цьому багато республіканці загинули в інших місцях). Сам Ягуе у розмові з американським журналістом Джоном Вайтекером визнав факт розстрілу чотирьох тисяч осіб:

Звичайно, ми розстріляли їх. А чого ви чекали? Подумали, що я потягну за собою чотири тисячі червоних, коли моя колона і без того бореться з часом? Уявляли, що залишу їх на волі у себе в тилу і дозволю їм знову зробити Бадахос червоним?

Історик Пол Престон вважає, що свою роль в трагічних подіях зіграли традиції, що існували в марокканській армії, а також злість африканських військ, які вперше зіткнулися з серйозним опором і понесли великі втрати. Взяття Бадахоса стало військовим успіхом націоналістів, але масові розстріли полонених завдали сильного удару їхньому іміджу.

За військові успіхи — наступ «африканців» дозволив з'єднатися силам націоналістів на півдні і півночі країни — Ягуе був підвищений до полковника і продовжив керувати наступом африканських військ, цього разу на Мадрид. Війська під його командуванням взяли ряд міст — Трухільйо, Навальмораль-де-ла-Мата, Талавера-де-ла-Рейна — а у вересні 1936 рокувели успішні бої в долині річки Таг. Проте в тому ж місяці Ягуе тимчасово покинув свій пост: за офіційною версією, через хворобу (цю ж версію вважає найбільш імовірною і історик Пол Престон), за неофіційною — через серйозні розбіжності з Франко, який наказав тимчасово відкласти наступ на Мадрид, направивши війська в Толедо, де республіканці облягали Алькасар, що оборонявся загоном націоналістів на чолі з полковником Хосе Москардо Ітуарте. Ягуе ж був прихильником «бліцкригу», що передбачав швидкий прорив до Мадриду.

Пізніше Ягуе повернувся на фронт і за відмінності був проведений в бригадні генерали. У липні 1937 року він був призначений командувачем першим корпусом Марокканської армії. У 1937 році він підтримав Франко в його конфлікті з частиною лідерів Іспанської фаланги — така позиція Ягуе сприяла провалу фалангистського бунту, за яким послідував арешт його учасників. У 1938 році Ягуе брав участь в успішному наступі в Арагоні, його війська зайняли міста Бельчите і Леріду, після чого він запропонував продовжити наступати на Барселону. Проте обережний Франко і в цьому випадку відмовив прихильникові «бліцкригу». Як воєначальник, Ягуе відрізнявся холоднокровністю і гнучкістю, здатністю скорегувати затверджений план операції в разі зміни обстановки. Він вважався єдиним іспанським воєначальником, який користувався повагою німецького Легіону «Кондор», що брав участь у бойових діях на стороні націоналістів.

19 квітня 1938 року Ягуе виголосив у Бургосі промову, в якій запропонував амністувати частину політичних в'язнів — як пересічних республіканців, так і учасників фалангістського виступу проти Франко. Ягуе заявив:

Помилково стверджують, що червоні — боягузи. Ні, вони стійко б'ються, наполегливо відстоюють кожну п'ядь землі, мужньо вмирають. Адже вони народилися на священній землі, яка загартовує серця. Вони — іспанці, отже, вони відважні… Тисячі і тисячі людей страждають у в'язницях. У чому їх вина? Вони перебували в робочих спілках та сплачували членські внески. Але ніхто не переслідує банкірів, які давали оголошення в соціалістичні газети. Необхідно якомога швидше звільнити невинних. Якщо я вступаюсь за людей, обвинувачених у марксизмі, за моїх вчорашніх ворогів, то тим більше я повинен заступитися за основоположників нашого руху, за блакитні сорочки, за фалангістів, кинутих до в'язниці. Вони були на вулицях, коли ми вели перші бої. Тепер вони за ґратами. Їх потрібно негайно випустити. Їх чекають у тисячах будинків. У цих будинках не тільки горе і злидні, в ці будинки вже закрався сумнів.

Наступного дня після цього виступу Ягуе був заарештований, публікація його промови була заборонена. Однак через кілька днів генерал був звільнений і незабаром знову прийняв командування корпусом. Франко не прийняв пропозицію про амністію, але не зважився тримати у в'язниці популярного серед фалангістів і військових генерала (за словами Г'ю Томаса, «гарячий і палкий, Ягуе користувався великою популярністю у військах, нічим не нагадуючи тих холодних, стриманих німецьких генералів, якими Франко захоплювався»). Після цього Ягуе до кінця війни вже не робив подібних заяв.

Повернувшись на фронт, Ягуе командував військами націоналістів під час битви на річці Ебро — наймасштабнішої битви громадянської війни. У ніч з 24 на 25 липня 1938 року республіканські сили зробили на цій ділянці фронту рішучий наступ із тим, щоб переломити несприятливий для них хід війни. Спочатку війська Ягуе були змушені відступити, а сам генерал трохи не загинув, перебуваючи на передовій. Проте вже до кінця липня йому вдалося стабілізувати ситуацію, повністю зупинивши наступ, а на початку серпня навіть зробив контратаки. У вересні-жовтні 1938 року Ягуе керував трьома наступами військ націоналістів в районі Ебро, що проходили за підтримки авіації (пілотів з Німеччини та Італії), що перевершувала за чисельністю республіканську у п'ять разів. Однак ці настання не привели до значних успіхів через свій «лобовий» характер. У листопаді 1938 року новий наступ військ Ягуэ завершилося успіхом — сили республіканців були відкинуті за річку Ебро, їх армія втратила більше половини свого складу.

У грудні 1938 року війська Ягуе завдали відволікаючий удар на Ебро, у січні наступного року форсували річку і 26 січня увійшли в Барселону, яка була здана республіканцями без бою. У березні 1939 року Ягуе прийняв капітуляцію республіканської армії Естремадури, запропонувавши її командиру генералу Антоніо Ескобару врятувати своє життя і втік літаком за кордон, проте Ескобар відмовився і в 1940 році був розстріляний за вироком військового трибуналу.