Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

Худо́жньо-меморіа́льний музе́й Оле́кси Новакі́вського — музейний заклад художньо-меморіального спрямування, філія Національного музею імені Андрея Шептицького, експозиція музею присвячена особі та творчості українського художника Олекси Новаківського (18721935).

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського (Львів)
49°50′ пн. ш. 24°01′ сх. д.
Тип музей
Країна  Україна
Розташування Львів, вул. Листопадового Чину, 11
Засновано 1972
Директор Ігор Кожан; завідувач меморіального музею Любов Волошин (2012)
Куратор Національний музей у Львові
Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського (Україна)

 Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського у Вікісховищі

Історія створення закладу

Заклад був створений 1972 року, коли за рішенням ЮНЕСКО культурна й мистецька громадськість міста Львова відсвяткувала 100-літні роковини з дня народження художника. У березні 1972 року за ініціативою синів художника та підтримки громадсько-культурних діячів Львівщини і керівництва міста увічнили пам'ять про уславленого українського митця у робітні художника створено та відкрито художньо-меморіальний музей, а біля входу в музей, на фасаді будівлі встановлена меморіальна таблиця з горельєфним зображенням Олекси Новаківського (автор Еммануїл Мисько). 2010 року у наріжній ніші будинку встановлена фігура Матінки Божої роботи скульптора Романа Петрука.

Приміщення

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського створено на базі колишньої заміської вілли художника Яна Стики, що складалася з житлової частини (нині вхід з вул. Новаківського, 2) та приміщення майстерні (нині приміщення музею при вул. Листопадового чину, 11). Вілла споруджена за проектом архітектора Юліана Захаревича в стилі сецесії, сам проект реалізувала проектно-будівельна фірма Івана Левинського. Саме тут облаштував власне житло та художню майстерню у 19131935 роках Олекса Новаківський.

Віллу Яна Стики придбано для українських митців і для створення там місцевої художньої школи греко-католицьким митрополитом Андреєм Шептицьким, відомим меценатом. Шептицький планував запросити до Львова і Яцека Мальчевського, але занадто пропольськи налаштований художник, що отримав запрошення на посаду у Краківській академії мистецтв, не погодився на переїзд до Львова. Щоправда, Шептицький придбав декілька творів Яцека Мальчевського, які в підрадянський період передали до Львівської галереї мистецтв. Була заснована і художня школа, яка надала основи художніх, фахових знань близько ста учням.

1925 року померла дружина Новаківського — Анна-Марія, залишивши двох синів, п'яти та трьох років. За десять років не стало й самого художника. За радянських часів про творче надбання художника або замовчувалось десятиліттями, або неохоче визнавалось в галузях пейзажного живопису чи портрета, що незграбно і неповно.

Експозиція

Проєкт першої експозиції виконав архітектор Ярослав Новаківський, син художника. На художню манеру митця мали значний вплив колористика і знахідки митців доби сецесії та творчість польського художника-символіста Яцека Мальчевського (1854—1929).

На другому поверсі будинку, в колишній майстерні Олекси Новаківського, розгорнено постійну експозицію музею. Тут можна оглянути картини митця й відчути атмосферу його творчої лабораторії. У першій залі представлені його ранні праці «Автопортрет» (1898), «Пейзаж з човном. Соколівка» (1897), імпресіоністичні етюди з Бойківщини і портрети родини Гогульських-Голубовських — «Портрет Леонтини Гогульської» (1900-ті), «Хлопчик з фіалками», «Весняні мряки. Осмолода» (обидва — 1909) — до програмних (етапних) полотен так званого могилянського періоду «Втрачені надії. Визволення» (1903–1908), «Пробудження на тлі розп'яття» (1914). У другій залі показано полотна митця львівського періоду — період 1913–1935 років. В експозиції показані портрети київських і галицьких князів «Ярослав Осмомисл-воїн» (1919), «Святослав Хоробрий» (1919); алегоричні панно «Мистецтво» і «Наука» (1915), які митець створив для Музичної академії; натюрморти «Музика квітів. Каштани і бузок» (1916), «Хризантеми» (1924–1925), кожен з котрих звучить розмаїттям музичних акордів; символічний краєвид «Юр під захід сонця» (1923), а також портрети його сучасників «Олександр Барвінський» (1932), «Сильвестр Голубовський» (1933), «Дружина у задумі» (поч. 1930-х) та «Автопортрет» (1933). Останнім акордом в експозиції музею є незавершений образ О. Новаківського «Мати Милосердя» («Святоюрська Мадонна»), який митець творив для собору Святого Юра у Львові і котрому присвятив увесь останній рік свого життя. Це монументальне полотно могло би стати справжньою окрасою архікатедрального собору Святого Юра та величавою пам'яткою новітнього українського церковного малярства, але, на жаль, так і залишилося недоспіваною піснею Маестро.

2016 року експозицію музею суттєво доповнено збіркою творів О. Новаківського, яка має не лише культурно-мистецьке, а й історико-меморіальне значення. 23 травня 2016 року в музеї відбулася презентація творів художника з колекції словацького фольклориста та голови Асоціації українців у Словаччині Миколи Мушинки з міста Пряшева, Словаччина), яку він і його дружина Магда передали в дарунок Національному музеєві у Львові імені Андрея Шептицького.

Див. також

Джерела

  • Науковий каталог малярських творів Олекси Новаківського: за матеріалами ювілейної виставки до 125-ліття від дня народження / Міністерство культури і туризму України, Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького, Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського; упоряд. Л. Волошин, З. Грушовець. — Л.: Кольорове небо, 2008. — 100 с. — ISBN 978-966-8800-13-9.
  • Олекса Новаківський (1872—1935): каталог виставки творів із колекції професора Миколи Мушинки (Пряшів, Словаччина) / авт.-упоряд. Л. Волошин, авт. вст. ст.: І. Кожан, Я. Шуркала, Л. Волошин. — Львів: Національний музей у Львові ім. А. Шептицького; Київ: Майстер Книг, 2012. — 60 с.
  • Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського: путівник / Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького; авт. тексту Л. Волошин; наук. ред.: О. Біла. — Львів: НМЛ ім. А. Шептицького, 2013. — 39 с. — ISBN 978-966-8800-23-8.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.