Кожан Ігор Володимирович

Ігор Володимирович Кожан (нар. 17 січня 1953, м. Львів) — український архівіст, культурно-громадський діяч. Генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (з 2005). Заслужений працівник культури України. Член Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ІСОМ)[1].

Ігор Володимирович Кожан
Генеральний директор
Національного музею у Львові
імені Андрея Шептицького
Нині на посаді
На посаді з 2005
Народився 17 січня 1953(1953-01-17) (69 років)
Львів
Громадянство  СРСР
 Україна
Національність українець
Alma mater Ужгородський державний університет
Звання
Заслужений працівник культури України
Заслужений діяч культури Польщі

Життєпис

Ігор Кожан народився 17 лютого 1953 року у Львові.

Закінчив Львівську спеціалізовану загальноосвітню школа № 8 (1970, нині — Ліцей № 8 Львівської міської ради), Ужгородський державний університет (1979, нині — Ужгородський національний університет; спеціальність — історик), Державну академію керівних кадрів культури і мистецтв (2008).

У 1970 році вступив на історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Під час навчання потрапив під хвилю репресій, розгорнених у науці та освіті (1972—1973); за участь у дисидентському студентському гуртку був відрахований (1973) з університету з формулюванням за «поведінку, негідну звання радянського студента».

У 1973—1975 роках проходив строкову службу в лавах Радянської армії.

Працював:

Вільно володіє німецькою та польською мовами.

Національний музей у Львові

Працює у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького[2]: молодший науковий співробітник (1988), завідувач сектору народного мистецтва (1989—1990), вчений секретар (1990—1991), вчений секретар (1991), заступник директора з наукової роботи (1991—1994), керівник відділу виставково-експозиційної та науково-освітньої роботи (1994—2005), директор (2005—2005), генеральний директор (з 2006 донині).

Перебуваючи на посаді генерального директора:

  • активний учасник у підготуванні повернення до музею викрадених (1984) із фондосховища у Вірменському соборі трьох пам’яток іконопису, що належать до надбань національної скарбниці (2011, 2012)[джерело не вказане 392 дні].
  • з нагоди 100-ліття з часу створення музеєві було надано статус «національного» з іменуванням «Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького» (2005).
  • опрацьовував фондові зібрання, був активно задіяний в експедиціях та у поповненні збірок[джерело не вказане 392 дні].
  • музей отримав у дарунок колекцію творів і архів Г. Горюн-Левицької (Канада)[3], мистецьку колекцію І. Носик (США)[джерело не вказане 392 дні], архіви С. Гординського (США)[джерело не вказане 392 дні], В. Поповича (Франція), А. Лісікевича (США)[джерело не вказане 392 дні].
  • виступив куратором та співкуратором понад 100 резонансних виставкових проєктів[джерело не вказане 392 дні].
  • автор низки каталогів мистецьких виставок, а також ряду наукових видань та альбомів у царині музейної справи та мистецтвознавства.

Діяльний у створенні (1989—1993) на теренах Львівщини низки музеїв, що функціонували на правах відокремлених відділів Національного музею у Львові: музею Устияновичів (с. Вовків Пустомитівського р-ну), Михайла Біласа (м. Трускавець), музею Леся Курбаса і Дитячої картинної галереї — (м. Самбір)[джерело не вказане 392 дні]; тут також було відновлено діяльність музею «Бойківщина»[джерело не вказане 392 дні]. Сьогодні ці музеї діють як самостійні осередки.

У 1991 році увійшов до ініціативної групи з ліквідації Львівського відділення Центрального музею В. Леніна та з передання будинку Науково-мистецькій фундації — Національний музей у Львові (тодішня назва інституції). Виступив співкуратором облаштування експозиційного простору у новонабутій будівлі (1991—1993).

Сприяв розвитку міжнародних зносин із музейними та науковими закладами Білорусі, Польщі, Литви, Чехії, Румунії, Австрії, Франції, Італії, Німеччини, Мексики, Канади, США[джерело не вказане 392 дні].

Культурно-громадська діяльність

Співзасновник та член Благодійного фонду «Артес».

Член:

  • оргкомітету при Курії Львівської Архієпархії УГКЦ з нагоди святкування 200-ліття відновлення Галицької Митрополії та утворення Львівської Архієпархії. Співкуратор мистецької акції «200-ліття Галицької Митрополії» (2007).
  • оргкомітету зі спорудження пам'ятника митрополитові Андрею Шептицькому (у межах заходів до 150-ліття від дня народження владики) (2012—2015)[4].
  • оргкомітету зі спорудження пам'ятника о. Омелянові Ковчу у м. Перемишляни Львівської области (2012).
  • Наглядової ради Львівської національної академії мистецтв.
  • Громадської ради «Святий Юр».

Голова:

  • Музейної ради при Міністерстві культури України (2010—2012).
  • Державної екзаменаційної комісії на історичному факультеті Львівського національного університету імені І. Франка (2010—2015).

Доробок
Праці
  • Національний музей у Львові. 100 років: Альбом / Авт.-упоряд.: М. Гелитович, Х. Маковецька, Н. Олейнюк та ін. Керівник проєкту І. Кожан. — К.: Родовід, 2005. — 312 с.
  • Збереження і дослідження історико-культурної спадщини в музейних зібраннях: історичні, мистецтвознавчі та музеологічні аспекти діяльності: доп. та повідомл. Міжнародн. наук, конф. Львів, 25—27 вересня 2013 р. / Відповідальний за випуск — І. Кожан. — Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького. — Львів, 2013. — 768 с.
  • Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького: Альбом [Серія «Державні зібрання України] / Автори проєкту (засновники серії) О. Данілов, М. Андрєєв. — Відповідальний координатор проекту І. Кожан. — К.: ЕС, 2013. — 528 с.

Останній альбом Президент України Володимир Зеленський подарував Папі Римському Франциску під час аудієнції 8 лютого 2020 року.

Нагороди та відзнаки
Почесні грамоти
  • Міністерства культури України (2002).
  • Львівської обласної державної адміністрації (2009).
  • Архієпископа та митрополита Львівського Ігоря (Возьняка) (2008, 2013,2015).
  • Міжнародного форуму видавців «За багаторічну допомогу в організації форуму» (2009).
  • Подяки музейних установ за співпрацю та сприяння у їх розвитку.

Примітки
  1. Кожан Ігор // Видавництво Літопис
  2. На посаду директора музею імені Андрея Шептицького перетендують двоє людей // Львівський портал, 4 березня 2020 р.
  3. Електронна бібліотека "Культура України". elib.nlu.org.ua. Процитовано 18 травня 2021.
  4. Рішення Львівської міської ради від 12 лютого 2010 року № 113 «Про утворення організаційного комітету зі спорудження пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у м. Львові»
  5. Указ Президента України від 23 березня 2006 року № 254/2006 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

Посилання
Зовнішні відеофайли
Профілі. Ігор Кожан, генеральний директор Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького на YouTube
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.