Цапок Георгій Антонович
Георгій Антонович Цапо́к (нар. 2 травня 1896, Харків — пом. 21 червня 1971, Харків) — український радянський театральний декоратор і графік; член групи харківських кубофутуристів «Союз Семи» та Харківської організації Спілки художників України з 1938 року[1].
| Цапок Георгій Антонович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
2 травня 1896 Харків, Російська імперія | |||
| Смерть | 21 червня 1971 (75 років) | |||
| Харків, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |
 СРСР | |||
| Навчання | Харківське державне художнє училище | |||
| Діяльність | художник-гравер | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 2 травня 1896 року в місті Харкові (тепер Україна). У 1914—1918 роках навчався у Харківському художньому училищі у Ладіслава Тракала, Гаврила Горєлова та Михайла Пестрикова. До 1916 року працював у театрах Харкова, Києва, Катеринослава та інших міст.
1916—1917 роках оформлював вистави в Харківській опереті, у 1920—1937 роках в Першому Державному українському театрі для дітей, у Театрі Революції й одночасно в Київському театрі імені Івана Франка. У 1939—1946 роках — головний декоратор Харківського російського театру.
Нагороджений медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Бурят-Монгольської АРСР.
Творчість
В роки громадянської війни створював агітаційні плакати, розписував агітпоїзди. Оформив вистави:
- Харківський театр оперети
- «Дама з камеліями» за Александра Дюма;
- «Перікола» Жака Оффенбаха (1917);
- «Одруження» Миколи Гоголя (1927);
- «Хуртовина» Д. Щоголіва (1927);
- «Заколот» за Дмитром Фурмановим (1928);
- «Останні» Максима Горького (1937);
- «Диктатура» Івана Микитенка (1937);
- «Весілля Фігаро» П'єра Бомарше;
- «Месія» Єжи Жулавського;
- «Мірандоліна» Карло Гольдоні;
- Театр Революції у Харкові
- «Глитай, або ж Павук» Марка Кропивницького (1936);
- «Фронт» Олександра Корнійчука (1943, Улан-Уде);
- «Кремлівські куранти» Миколи Погодіна (1947).
Поза театром брав участь у декоруванні фоє харківського цирку у 1919 році; у виконанні стінопису будинку актора. У 1926—1929 роках виконав серію пропагандистських і антирелігійних плакатів. Працював також у книжковій графіці («Неділі і понеділки» Юрія Смолича, 1929, та інші)[2].
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1927 року, зарубіжних з 1931 року. Персональна відбулася у Харкові у 1961 році.
Роботи зберігаються в приватних зібраннях та музейних колекціях України.
Примітки
Література
- «Георгій Цапок. Каталог виставки творів з нагоди 45-річчя діяльності художника» (1961);
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.;
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — 563 с., сторінка 499;
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 245.
;
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 620. — ISBN 5-88500-042-5.;
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Андрейканіч А. І. Антологія українського плаката першої третини ХХ століття. — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — С. 108. — ISBN 966-5467-23-4.
Посилання
- Цапок Георгій Антонович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 667-668.