Целевич Володимир Михайлович
Володимир Михайлович (або Миколайович) Целе́вич, псевдонім та криптонім: Волод. Целевич, В. Ц. (21 квітня 1891, Львів, за іншими даними 1890[1] — 1943, за іншими даними 1944-го в Саратові) — український політик і громадсько-культурний діяч, редактор, адвокат, посол Сейму II Речі Посполитої II, IV і V каденції, діяч Українського Національно-Демократичного Об'єднання (УНДО).
Целевич Володимир Михайлович | |
---|---|
Псевдо | Волод. Целевич, В. Ц. |
Народився |
21 квітня 1891 Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія |
Помер |
1943 Саратов, Російська РФСР, СРСР |
Діяльність |
адвокат редактор |
Alma mater | Університет Яна Казимира у Львові |
Науковий ступінь | доктор юридичних наук |
Партія | Українське національно-демократичне об'єднання |
З біографії
Закінчив середню школу і відділ права Університету Яна Казимира у Львові. У 1919—1922 роках працював секретарем міського комітету Львова. Викладав у Львівському та Кам'янець-Подільському університетах. У 1923—1924 роках перебував у США.
1925 року вишов з лав УВО,[1] 1926 року заарештований польською владою. Був генеральним секретарем Українського Національно-демократичного Об'єднання (1925—1928, 1932—1937), послом до польського сейму (1935—1939), заступником голови Українського посольського клубу.
1929 року був співорганізатором розкопування могил українських січових стрільців біля села Потутори.[1]
У вересні 1939 року був заарештований енкаведистами. За припущеннями, помер від виснаження у в'язниці м. Саратова.
Політична діяльність
У політичному житті брав участь протягом 1919—1939 років:
- 1919—1922 — секретар Горожанського Комітету у Львові,
- 1920 — член Начальної колегії Української Військової Організації (УВО).
- 1925—1928 і 1932 — 37 генеральний секретар УНДО,
- 1928—1930 і 1935 — 39 посол до Варшавського сейму і заступник голови українського посольського Клубу,
- 1930 — в'язень у Бересті;
- 1935 разом з Василем Мудрим творець так званої нормалізації,
- 1932—1935 — головний редактор тижневика «Свобода».
1939 року заарештований радянськими каральними органами, які активно намагалися схилити Целевича на свій бік.
Творчість
Автор праць культурно-просвітнього та політико-правового характеру «Віднова життя і відбудова майна просвітніх товариств» (1918), «Про нові польські шкільні закони» (1925), «Виборчий регулямін до сільських громадських рад у Галичині: практичний порадник» (1935), численних статей.
Низка політичних публікацій та статей у «Ділі» й «Свободі»; серед інших «Нарід, нація, держава» (1934), стаття про виборчу ординацію та самоуправне й муніципальне законодавство в Польщі тощо.
Примітки
- Луговий Б., Пиндус Б., Щербак Л. Целевич Володимир… С. 675
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Качкан В. Характеру незламного. Штрихи до життєпису Володимира Целевича // Володимир Целевич. Нація, нарід, держава. — Вінниця : СМК «Наш час», 1993; 2-е видання (наклад 500 прим.). — С. 3-28 (вступна стаття).
- Качкан В. Целевич Володимир // Українська журналістика в іменах. — Випуск 2. — Львів, 1995. — С. 256—261.
- Качкан В. А., Качкан О. В. Alteri vivas opartet, si tibi vis vivare — кредо науковця-публіциста Володимира Целевича // Нев'януча галузка калини: Українські літератори, вчені, громадські діячі -в діаспорі. — К., 2011. — С. 138—161.
- Луговий Б., Пиндус Б., Щербак Л. Целевич Володимир / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 675. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
- Середюк М.С. Громадсько-політична діяльність Володимира Целевича (1890 – 1942) (2019)
Посилання