Целюліт
Целюлі́т (англ. cellulite; ліподистрофія) — структурні зміни у підшкірно-жировому шарі шкіри людини, що призводять до порушення мікроциркуляції крові і відтоку лімфи. Явище відоме під назвами англ. adiposis edematosa, dermopanniculosis deformans, status protrusus cutis, gynoid lipodystrophy. В англійській мові вживаються побутові описові терміни «синдром апельсинової шкірки»[1]. (англ. orange peel syndrome)) і «сирна шкіра» (англ. cheese skin). У міжнародній медичній термінології існує ще термін англ. cellulitis, який означає розлите бактеріальне запалення шкіри — в Україні для його означення використовують термін «флегмона». Ці близькі за написанням англійською терміни в міжнародних медичних джерелах, які українською перекладаються однаково — целюліт, не слід плутати.
Формування
Целюліт утворюється за принципом грижі, коли підшкірний жир занадто сильно випинається, проте не покидає межі сполучної тканини, у якій він розташований. Назовні це проявляється у вигляді горбиків і ямочок на шкірі.
Місцями найчастішого утворення целюліту є верхня частина нижніх кінцівок, район таза (сідниці) та черевної порожнини.
Статеві особливості
Целюліт характерний для переважної більшості осіб жіночої статі, які досягли віку статевої зрілості, дуже рідко проявляється в осіб чоловічої статі і є однією з ознак статевого диморфізму.
Хвороба чи ні?
Целюліт не вважають хворобою і згідно з панівною думкою у медичних колах целюліт не є симптомом порушення стану шкіри жіночого організму. Одна з косметичних компаній зробила собі ім'я, назвавши целюліт «невідповідним терміном, що вживають жінки для опису форм тіла, які вони вважають занадто пухкими та не дуже естетичними».
Епідеміологічні особливості
Целюліт спостерігають у 80-90 % жінок, що досягли віку статевої зрілості. Оскільки він рідко з'являється у чоловіків, поширена думка, що у появі целюліту велику роль відіграють гормони. Тим більше, що целюліт часто характерний для осіб чоловічої статі з недостатньою кількістю андроґенних гормонів, наприклад, у хворих на синдром Кляйнфельтера, гіпогонадизм, у чоловіків після кастрації та у пацієнтів, що отримують терапію естрогенами для лікування раку простати. Зі збільшенням дефіциту андрогенів у таких осіб чоловічої статі прояви целюліту збільшується.