Церемонія відкриття зимових Олімпійських ігор 2022

• Чжан Їмоу – директор церемонії відкриття

• TBD – французька
• Цзі Сяоцзюнь – англійська
• TBD – мандаринська китайська

Завершальний етап підготовки до заходу та етапи виступів у «Пташиному гнізді» були завершені у жовтні[5]. 22 січня 2022 року відбулася повномасштабна генеральна репетиція, у ній взяли участь приблизно 4000 учасників[5]. Інші три репетиції відбулися 27, 28 січня та 2 лютого 2022 року відповідно.

30-хвилинний виступ перед шоу розпочався о 19:30, за участю танцюристів у віці від п’яти до понад 70 років[6]. Окрім живих виступів, люди з інших міст Китаю долучилися до виступів перед шоу через відеозапис. Виступ перед шоу проводять переважно жителі Пекіна та провінції Хебей, демонструючи пристрасть китайського народу до вітання зимових Олімпійських ігор.

О 20:00 на сцені після 30-хвилинних виступів з’явилися слова «过年好» та «З китайським Новим роком», що символізує гостинність Китаю та святкування традиційного китайського фестивалю.

Цай Ці, президент оргкомітету зимових Олімпійських ігор 2022, першим подякував і привітав спортсменів, висловивши слова миру та єдності[7]. Потім президент МОК Томас Бах виголосив свою промову, в якій подякував Китаю за гостинність та висловив подяку медикам, які ведуть боротьбу із глобальною пандемією COVID-19[8].

Сотні дітей пробігали через Пташине гніздо, оточуючи величезну сніжинку у формі серця під час співу. Більша сніжинка складалася з дев'яноста одного плаката, об'єднаного в середині каліграфічних «оливкових гілок», що позначали людей, які живуть у мирі та злагоді. Для співаків хору та дітей, які тримають голубів, були розроблені окремі костюми. Костюм для співаків уособлював сніжинки та традиційний китайський синьо-білий фарфор, а для дітей, які тримали голубів, черпав натхнення з традиційних вирізаних з паперу творів мистецтва провінції Хебей[9].

Двоє китайських спортсменів, Дінігер Іламуцзян та Чжао Цзявен, запалили олімпійський вогонь у чаші, що має форму великої сніжинки, складеної з менших сніжинок з назвами країн-учасниць. NPR описав вибір Іламуцзяна як політичну заяву Китаю щодо США та інших представників міжнародної спільноти, які «закликали Пекін за його репресивну політику щодо уйгурської меншини в Сіньцзяні»[10].

• Китайська Народна Республіка —
  • Сі Цзіньпін, генеральний секретар Комуністичної партії Китаю, голова Китайської Народної Республіки та Голова Центральної військової комісії (Китай)[11]
  • Цай Ці, секретар комуністичної партії Пекіна, виконавчий президент Пекіна 2022[12]

•  Аргентина — Альберто Фернандес, Президент Аргентини[13][14]
•  Азербайджан — Алі Ахмедов, Віце-прем'єр-міністр Азербайджану[15]
•  Боснія і Герцеговина — Зоран Тегелтія, прем'єр-міністр Боснії і Герцеговини[16]
•  Камбоджа — Сіамоні Нородом, король Камбоджі[17]
•  Еквадор — Гільєрмо Лассо, Президент Еквадору[18]
•  Єгипет — Абдель Фаттах Ас-Сісі, Президент Єгипту[19]
•  Франція — Роксана Марачіняну, міністр молоді та спорту[20]
•  Греція — Кіріакос Міцотакіс, Прем'єр-міністр Греції[21]
•  Іран — Хамід Саджаді, міністр спорту та молоді та Реза Салехі Амірі, президент Національний олімпійський комітет Ісламської Республіки Іран[22]
•  Японія — Сейко Хашимото, президент оргкомітету Олімпійських і Паралімпійських ігор у Токіо 2020 року[23] Ямасіта Ясухіро, Президент Олімпійського комітету Японії[24] і Кадзуюкі Морі, голова Паралімпійського комітету Японії[25]
•  Казахстан — Токаєв Касим-Жомарт Кемельович, Президент Казахстану[26][27][28]
•  Киргизстан — Садир Жапаров, Президент Киргизстану[29]
•  Південна Корея — Ю Юн Хе, Віце-прем'єр-міністр Південної Кореї[30]; Hwang Hee, Ministry of Culture, Sports and Tourism[31], and Park Byeong-seug, Speaker of the National Assembly of South Korea[32]
•  Латвія — Майя Маніка, посол Латвії в Китаї[33]
•  Люксембург — Анрі Великий герцог Люксембурзький[34]
•  Монголія — Лувсаннамсраїн Оюун-Ердене, Прем'єр-міністр Монголії[35]
•  Монако — Альбер II, князь Монако[36]
•  Пакистан — Імран Хан, Прем'єр-міністр Пакистану[37] and Fahmida Mirza, Minister for Inter-provincial Coordination (IPC)[38]
•  Філіппіни — Родріго Дутерте, Президент Філіппін (не підтверджено)
•  Папуа Нова Гвінея — Джеймс Марапе, Прем'єр-міністр Папуа Нова Гвінея[39]
•  Польща — Анджей Дуда, Президент Польщі[40]
•  Катар — Тамім бін Хамад Аль Тані, Емір Катару[41]
•  Румунія — Міністр спорту Едуард Новак[42]
•  Росія — Володимир Путін, Президент Росії[43]
•  Саудівська Аравія — Мухаммед ібн Салман, Наслідний принц Саудівської Аравії[44]
•  Сербія — Александар Вучич, Президент Сербії[45]
•  Сінгапур — Халіма Якоб, Президент Сінгапуру[46]
•  Таїланд — Сіріндхорн[47]
•  Таджикистан — Емомалі Рахмон, Президент Таджикистану[48]
•  Туркменістан — Бердимухамедов Гурбангули Мялікгулийович, Президент Туркменістану[49]
•  Об'єднані Арабські Емірати — Мохамед бін Заїд Аль Нахайян, наслідний принц Абу-Дабі[50]
•  Узбекистан — Мірзійоєв Шавкат Міромонович, Президент Узбекистану[51]

• Міжнародний олімпійський комітет
  • Томас Бах, президент Міжнародного олімпійського комітету[52]
  • Пан Гі Мун, голова комісії з етики МОК і колишній генеральний секретар ООН[53]
• [[Файл:Шаблон:Прапор IPC|20x13px|IPC]] Міжнародний паралімпійський комітет
  • Очікувалося, що буде присутній Ендрю Парсонс, але він не зміг бути присутнім, оскільки за тиждень до церемонії відкриття у нього був позитивний тест на COVID-19.[54]
• Об'єднані Нації
  • Антоніу Гутерріш, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй[55]
  • Абдулла Шахід, президент Генеральної Асамблеї ООН[56]
• Всесвітня організація охорони здоров'я — Тедрос Адханом Гебрейесус, генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я[57]
• Шанхайська організація співробітництва — Чжан Мін, генеральний секретар Шанхайської організації співробітництва[58]
• [[Файл:|20x13px|border |alt=|link=]]Всесвітня організація інтелектуальної власності — Дарен Тан, генеральний секретар Всесвітньої організації інтелектуальної власності
• Файл:NDB Stacked.png Новий банк розвитку — Маркос Прадо Тройо, президент Нового банку розвитку[59]