Церква Сан Лоренсо (Алмансил)

Найстаріша згадка про церкву знайдена в книзі «Livro да Freguesia de São João da Venda» з датуванням 23 травня 1684 року[2]. Пізніше церкву згадували в лютому 1693 та в 1715 рр., але про кінець будівництва споруди не йшлося[2].

З напису на хорах стало відомо, що декор із синьо-білих кахлів створений 1730 року майстром Полікарпо де Олівейра Бернардес. У період між 1868—1869 роками був відновлений хор з деревини, але декор з азулежу залишався недоторканим. Лише при облаштуванні двох нових ніш у XIX столітті були перекладені на невеликій площі кольорові кахлі.

1968 року керівництво релігійної громади провело ремонти даху та каплиць, були зняті дерев'яні хори, амвон і бічні вівтарі, викладені тротуари і наведено порядок на старому кладовищі.

28 лютого 1969 року стався черговий землетрус. Мури церкви потріскалися, були пошкодження арок і ризниці. Ремонтно-відновлювальні роботи проведені 1970 року з частковим зняттям сюжетних кахлів, ремонтом стін і арок, вирівнюванням поверхонь[2]. Кахлі укладали на колишні місця, але на новому розчині з піску і цементу. Роботи проводив відділ Генерального директората по спорудам і національним пам'яткам Португалії [2].

Церква Сан Лоренсо, шедевр провінційного бароко Португалії 17-18 століть. Церква розташована на східному боці поселення неподалік від цвинтаря. Архітектор споруди невідомий. Вибудована з цегли, потинькована і вибілена крейдою ззовні. Кути споруди, карнизи, портали і пілястри виконані з місцевого каменю аліканте[2].

Однонавна, сама нава позбавлена вікон. Вікна розташовані лише у вівтарній частині церкви, котра контрастує яскравим освітленням із напівтемною навою.

Має бічні каплиці та ризницю. Над прямокутною ризницею в північного боку споруди височить дзвіниця[2]. Сходи розташовані ззовні довгою смугою і спираються на додатковий мур і північну стіну самої церки. Даху над сходами нема. Біле тло стін на фасадах храму прикрашене лише пишними порталами та важкими карнизами.

Підпис Полікарпо да Олівейра Бернардеса (1695 - 1778) на кахлях

Родзинкою провінціальної церкви Сан Лоренсо став декор з кольорових кахлів, котрі відомі в Португалії як азулежу. Синьо-білі кахлі—азулежу вкривають усі чисто стіни і стелі церкви. Бічні мури в інте'єрі розділені аркадою, в нішах котрої розташовані картини-сцени з житія Св. Лоренсо, виконані розписами кобальтом на кахлях. На сюжетних кахлях такі сцени з написами латиною —

• «Св. Лаврентій сцілює двох сліпих»
• «Св. Лаврентій роздає милостиню жебракам храмовим майном»
• «Св. Лаврентій на аудиєнції у папи римського Сикста ІІ»
• « Перемови св. Лаврентія з імператором Валеріаном І»
• «Мученицька смерть Св. Лаврентія» тощо.

Декор із синьо-білих кахлів доповнює золочене дерево головного вівтаря храму, ствоюючи дивовижну картину барокового інтер'єру, гідного прикрасити і столичну церкву. Хоча засоби декорування церкви важко назвати коштовними, позаяк використані дешеві матеріали. Декор із синьо-білих кахлів таким чином став замінниками живопису олійними фарбами чи фресок. Живопису нема і на головному вівтарі, позаяк в провінції було важко знайти майстерного художника. Вівтар в церкві архітектурний і прикрашений лише скульптурами.

Над головним вівтарем - невеликий підбанник і баня, в інтер'єрі вони теж вкриті кольоровими кахлями з архітектурним декором і орнаментами.

Подібні сюжетні і орнаментальні кахлі мають церква Милосердия Віана-ду-Каштелу, де працювали Полікарпо де Олівейра Бернардес та його батько Антонио де Оливейра Бернардес та в церкві Франциска Ассізького у Фаро[2].

Церква Сан Лоренсо, головний вхід.

Церква Сан Лоренсо, головний вівтар, фото 2013 року

• 
  Вуличка провінційного Алмансила.
• 
  Головний фасад з фігурним фронтоном і сюжетним панно азулежу.
• 
  Нава церкви і головний вівтар.
• 
  Головний вхід.

• Lopes, João Baptista da Silva (1841), Corografia (...) do reino do Algarve (in Portuguese), Lisbon, Portugal

Guia de Portugal (in Portuguese) 2, Lisbon, Portugal, 1927

• Simões, João Miguel Santos (28 June 1949), "Os notáveis azulejos da Igreja de São Lourenço de Almancil e da Capela de Nossa Senhora da Conceição em Loulé", Correio do Sul (in Portuguese) (1656)
• Smith, Robert C. (1963), A Talha em Portugal (in Portuguese), Lisbon, Portugal
• Meco, José (1985), Azulejaria Portuguesa (in Portuguese), Lisbon, Portugal

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква Сан Лоренсо (Алмансил)

• Бароко
• Архітектура бароко
• Кахлі
• Палац Ажуда
• Палац Матеуш
• Палац Келуш