Церква Собору Пресвятої Богородиці (Заболотці)

Церква Собору Пресвятої Богородиці — церква у селі Заболотці Бродівського району Львівської області, розташована в центрі села, біля шляху на с. Лугове. Має статус пам'ятки архітектури національного значення (охоронний № 1337).

Церква Собору Пресвятої Богородиці

50°01′52″ пн. ш. 24°58′21″ сх. д.
Країна  Україна
Село Заболотці
Конфесія УГКЦ[1]
Єпископство Сокальсько-Жовківська єпархія[1]
Тип церква і пам'ятка архітектури
Тип будівлі церква
Будівництво ???—1746 роки

Церква Собору Пресвятої Богородиці
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Україна)
 Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Зведена у 1746 році[2], на місці старішої, спаленої татарами у 1648 році[3]. Ктитором церкви був пан Северин Ревуцький, тогочасним парохом — Габріель Щесницький[3].

У 1867 році дах церкви вкрили оцинкованим залізом, а в інтер'єрі з'явилися розписи, оновлені у 1933 році майстром Іваном Сахно.

У 1961 (за іншими даними — у 1964 році[3]) церкву закрили для богослужінь, віряни ходили до церков сусідніх сіл Лугове і Пониковиця[4]. При закритті церкви низку церковних реліквій було вивезено, зокрема унікальне рукописне Євангеліє XIII століття[3].

Відкрили церкву лише у 1989 році[1][5].

Парохи церкви

  • близько 1746 року — о. Габріель Щесницький[3]
  • близько 1867 року — о. А. Давидович[3]
  • після Першої світової війни — не раніше 1933 року — о. Іван Степанів[1][3]
  • близько 1961 року — о. Петро Костюк[1][5]
  • близько 1989 — о. Степан Горбовий[1][5]
  • до 1995 року — о. Петро Мелешко[1][5]
  • 1995—1997 роки — о. Іван Мацієвич, о. Григорій Микитюк, о. Гаврилюк, о. Стасюк, о. Стогняк і о. Петро Настюк[1][5]
  • 1997—1999 роки — о. Іван Пігура[1][5]
  • з 1999 року — о. Ігор Балук[1][5]

Опис

Церква дерев'яна, тризрубної форми, триверха, вівтар орієнтований на південний схід. Будівля вельми висока, у загальній композиції домінує центральний зруб, квадратний у плані. З заходу до нього прилягає менший за розміром і також квадратний бабинець із рівношироким присінком, прибудованим пізніше, зі сходу — гранчастий вівтар із прибудованою до північної стіни ризницею. Центральна нава вкрита високим восьмикутним барабаном із пласкуватою шоломовидною банею з перехватом в основі. У барабані з півночі та півдня зроблені невеликі круглі віконні прорізи. Центральна баня увінчана маківкою із світловим ліхтарем. Бабинець і вівтар вкриті цибулястими банями, увінчаними хрестами. По периметру церкву оточує піддашшя, що спирається на приставні кронштейни.

В інтер'єрі церкви внутрішній простір у центральній наві та східному зрубі розкритий вгору до найвищих точок. Бабинець перекритий зрубним склепінням і з'єднується з центральним об'ємом виском дуговим проходом. Іконостас триярусний, різьблений і золочений.

Дзвіниця церкви розташована окремо, із західного боку. Дзвіниця стоїть на чотирьох стовпах, вкрита двосхилим дахом, і має три дзвони різного розміру.

Церква Собору Пресвятої Богородиці у Заболотцях — характерний витвір народної архітектури галицької школи.

Примітки

  1. Храм Собору Пресвятої Богородиці (с. Заболотці, Львівська обл.). map.ugcc.ua. Українська греко-католицька церква. Процитовано 28 січня 2018 року.
  2. ПГиА УССР, 1999, с. 105.
  3. Заболотці. Церква Собору Пр. Богородиці 1746. decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви Західної України. Процитовано 28 січня 2018 року.
  4. Юрій Боруцький (22 грудня 2015 року). Як радянська влада штучно об'єднувала релігійні громади. vgolos.com.ua. Процитовано 28 січня 2018 року.
  5. Бродівський деканат. http://sokaleparchy.org.ua. Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ. Процитовано 28 січня 2018 року.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.