Церква Собору Пресвятої Богородиці (Прокурава)

Церква Собору Пресвятої Богородиці

48°19′56″ пн. ш. 24°53′47″ сх. д.
Тип церква
Статус спадщини Пам'ятка архітектури національного значення України[1]
Країна  Україна
Розташування Івано-Франківська область
Прокурава
Ідентифікатори й посилання
Церква Собору Пресвятої Богородиці (Прокурава) (Україна)

Церква Собору Пресвятої Богородиці (Прокурава) — дерев'яна гуцульська церква в с. Прокурава Івано-Франківської області, Україна, пам'ятка архітектури національного значення, датована 1889 роком.[2]

Історія

Церква побудована в 1889 році на місці попередниці, датованої 1771 р. За наявними даними в 1935-го року, в церкві було 1267 парафіян, та в ній служив о. Николай Кеван. Також при церкві діяло церковне братство та Товариство Апостольства Молитви. Церква була філією церкви Святої Параскеви в Шешорах, а пізніше Церкви Вознесіння Господнього в Брустурах. Розташована на північ від центральної дороги на кладовищі. Церкву використовує парафія Православної церкви України. В ній служив о. Юрій Павличко.[3][4][5] У радянський період церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1170)[6].

Архітектура

Церква хрестоподібна в плані з квадратною навою і невеликими зрубами бокових рамен. Вершки двоскатних дахів бокових зрубів розташовані трожки нижче вершини шентрального зрубу нави, над яким на восьмигранній основі розташована шатроподібна баня з ліхтарем та маківкою. Із західної сторони до бабинця прибудовано засклений ганок. Ще один вхід прибудовано до південного рамена нави. До вівтаря прибудовано ризниці. Опасання розташоване навколо церкви на вінцях зрубів, а стіни над ним покриті жовтою бляхою. Дахи храму перекриті металізованою бляхою синього кольору (фото). Стіни під опасанням залишились без облаштування.[3][7]

Дзвіниця

До складу пам'ятки входить дерев'яна двоярусна квадратна дзвіниця, перекрита дахом шатрового типу. Двіниця є двоярусною. Перший ярус споруди зі зрубу, а верхній - каркасного типу.[7]

Див. також

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.