Церква святого Олександра Невського (Ґалаґани)
Церква Святого Олександра Невського — православний храм у Києві на Ґалаґанах, збудований у 1891—1893 роках та знищений у 1930-х роках.
| Церква святого Олександра Невського | |
|---|---|
 знаходилася в Галаганах | |
| 50°27′30″ пн. ш. 30°23′57″ сх. д. | |
| Тип споруди | destroyed churchd |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Архітектор | В.Ніколаєв |
| Художник | В. О. Котарбінський, В. М. Васнецов, І. Ф. Селезньов, П. О. Свєдомський |
| Початок будівництва | 6 грудня 1891 |
| Кінець будівництва | 19 вересня 1893 |
| Зруйновано | 1936 |
| Відбудовано | не відбудовувалась; на місці втраченого храму встановлено хрест та планується його відбудова |
| Стиль | московсько-володимирський (псевдоросійський) |
| Епонім | Олександр Невський |
  Церква святого Олександра Невського (Ґалаґани) (Україна) | |
| |
Історія храму
1876 року в селі Рубежівка (нині Михайлівка-Рубежівка) було засновано колонію для неповнолітніх правопорушників, яку вже в 1884 році було переведено до Києва. Для колонії виділили ділянку землі ліворуч від Брест-Литовського шосе (сучасний проспект Перемоги), неподалік хутора Ґалаґани [1] (нині це територія навколо ВАТ «Київський верстатобудівний концерн», «Завод верстатів-автоматів ім. Горького», сучасний завод «Веркон»; розташоване між станціями метро «Нивки» [2] та «Святошин»). Київске передмістя Галагани були засновані при Миколі Першому в 1836 році. В 1921 году Ґалаґани увійшли в межу міста Києва. Тут було споруджено декілька споруд колонії — майстерні та виправні споруди колонії, що «Перебувала під Найвищою Його імператорської Величності опікою». Ця колонія зберегла назву Рубежівської.
6 грудня 1891 року було закладено, а 1893 року освячено храм в ім'я Св. Олександра Невського. Храм будувався за проектом відомого київського архітектора Володимира Ніколаєва [3].
Дуже помітною була роль Володимира Ніколаєва у зведенні київських храмів. Щоправда, через цілеспрямоване руйнування культових споруд за радянських часів з 18 київських церков, збудованих Ніколаєвим, не збереглося й половини. Та вцілили, зокрема, Трапезна церква Києво-Печерської лаври, Вознесенська церква на Байковому цвинтарі, а також комплекс Покровського жіночого монастиря.
Це був визначний храм — збудований у популярному в той час «московсько-ярославському» (псевдоросійському) стилі, своїми формами він нагадував храм Василя Блаженного в Москві, мав 1 центральний купол та 4 невеликих з боків, а також декоративні маківки.
Однак славився храм і своїми розписами — храм розписували ті ж художники, що брали участь у розписах Володимирського собору. Значну роль у розписуванні храму стоновили В.Котарбінський [4], В.Васнецов [5], І.Селезньов та П.Свєдомський. Церква, окрім унікального розпису, мала ще й чудовий іконостас.
Храм було закрито в 1934 році, тоді ж — знищено кладовище навколо храму, де було більше ніж 500 поховань із числа священиків церкви, померлих малолітніх злочинців. На місці старого цвинтаря було збудовано будинок культури заводу верстатів-автоматів ім. Горького і кілька будинків по проспекту Перемоги та вул. Горбачова та встановлено пам'ятник А. Горькому [6]. Саму ж церкву, за наказом тодішнього директора заводу перетворено на будинок культури Верстатобудівного заводу. На початку 1936 року храм було остаточно зруйновано. Про храм довгі десятиліття нагадували лише вулиці Олександрівська та Невська (нині Нивська) на Нивках. Останній священик церкви настоятель — отець Іоанн був у 1934 році заарештований та розстріляний за два роки у 1936 році.
Однак 2001 року було зареєстровано парафію Св. Олександра, а протягом 2003—2006 років — споруджено невеличкий храм Св. Пантелеймона неподалік від місця, де стояв Олександро-Невський храм. На його ж місці встановлено хрест і планується відбудова храму.