Циткін Володимир Борисович

Народився 1 серпня 1966 року у Києві. Займався футболом з 10 років, вихованець школи київського «Динамо», куди його взяли з першого разу, а першим тренером став Віктор Нестерович Шевченко, батько футболіста Віталія Шевченка. Потім команду Циткіна прийняв В'ячеслав Михайлович Семенов, з яким молодий воротар пройшов усі щаблі динамівської школи. Після цього Циткін кілька років був у дублі київського «Динамо». Тоді ж, з 1982 по 1984 рік, Анатолій Бишовець, який працював і в динамівській школі, залучав Циткіна до збірної СРСР свого віку.

Через травми, які призвели до двох операцій за рік, гравець вибув на певний термін і пробитись до основи киян не зумів, тому розпочав грати за ірпінських «динамівців» у Другій лізі СРСР, які були фарм-клубом і тренував їх Віктор Каневський. Там молодий воротар провів чотири сезони, після чого 1988 року команда переїхала до Білої Церкви.

Того ж року зіграв 4 матчі в Першій лізі за ворошиловградську «Зорю», після чого перед сезоном 1989 року повернувся в білоцерківське «Динамо», ставши основним воротарем клубу та єдиним гравцем команди, що зіграв у всіх 52 матчах сезону.

У 1990 році Циткін став гравцем чернівецької «Буковини», яка з Циткіним на воротах за підсумками того сезону вийшла з Другої ліги до першої, а в наступному сезоні зайняла 5 місце у Першій лізі. Після розпаду СРСР «Буковина» була включена до новоствореної Вищої ліги України, де Циткін дебютував 10 березня 1992 року в матчі проти луцької «Волині» (2:1). Всього провів за буковинців у елітному українському дивізіоні 27 матчів і пропустив 18 голів.

Під час зимової перерви сезону 1992/93 він переїхав до вінницької «Ниви» і в тому ж сезоні допоміг команді вийти до Вищої ліги, де провів з командою наступні півтора сезону.

На початку 1995 року Володимир переїхав до Ізраїлю, де виступав у клубі «Маккабі» (Акко), але вже влітку того ж року повернувся в «Ниву», де провів ще три з половиною сезони. Тут же Циткін провів 4 матчі у єврокубках в Кубку кубків сезону 1996/97, а також став фіналістом Кубка України 1996 року.

У другій половині сезону 1998/99 Циткін захищав кольори івано-франківського «Прикарпаття», а також грав на правах оренди за бурштинський «Енергетик».

Восени 2000 року став гравцем столичної «Оболоні», з якою за два сезони вийшов з Другої ліги до Вищої, після чого в кінці 2002 року закінчив свою кар'єру.

Всього у Вищій лізі України провів 105 матчів.

Закінчив школу №175 у м.Києві на відмінно з золотою медаллю. Отримав диплом Київського Університету ім. Тараса Шевченка за спеціальністю "Біохімія, викладач біології та хімії", також навчався у Чернівецькому Університеті ім.Федьковича на факультеті іноземних мов. Має міжнародний тренерський диплом УЄФА категорії PRO.

Закінчивши активну футбольну кар'єру, Циткін отримав запрошення від Анатолія Бузника стати тренером воротарів молодіжної та юнацьких збірних України, де пропрацював майже 11 років, часом поєднуючи роботу у збірних з роботою на клубному рівні, хоча специфіка роботи з юнаками серйозно відрізняється від функцій тренера воротарів в професійному клубі.

2006 року недовго попрацював асистентом тренера вінницької «Ниви» і в кінці того ж року отримав запрошення від Семена Альтмана, з яким був знайомий понад 20 років, стати тренером воротарів «Чорноморця»[2]. Проте вже влітку 2007 року Альтман був звільнений з посади і Циткін повернувся до «Ниви», де, з перервою на роботу в кіровоградській «Зірці», працював до 2009 року[3].

У 2010 році працював тренером воротарів столичної «Оболоні», після чого в січні 2011 року на запрошення співвітчизника Олександра Горшкова став асистентом головного тренера калінінградської «Балтика»[4], проте вже за місяць Горшков і Циткін покинули клуб через суперечки з керівництвом[5].

2014 року Циткін очолив юнацьку збірну України 1998 року народження[6], а через рік відповідно керував вже збірною U-18, а згодом і юнацькою збірною до 19 років. У 2017 та 2018 роках знову працював тренером воротарів у вінницькій «Ниві»[7][8]. 23 січня 2021 року став головним тренером «Ниви»[7]. 4 листопада 2021 року клуб і тренер припинили співпрацю «за згодою сторін»[9].

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua