Цурка

Цу́рка — короткий відтинок дерева, паличка різної довжини, тріска, скалка[1]. У діалектах «цурки́м» називали все, що має вигляд палички, цурки, складається з великих крупинок (цурка́ сіль)[2].

Цурки

Використовування

Видовжені шматочки дерева широко використовувались у господарстві:

  • У неписьменних цурка використовувалась замість квитанції, наприклад, при здаванні сукна на сукновальню. Довжина тканини (у ліктях, аршинах) позначалася зарубками поперек цурки, після чого її розколювали вздовж; одна частина залишалася в сукновала, друга в замовника[3]. Таку цурку також називали карбом, карбеже́м, биркою[4][5][6]. У гуцулів такий спосіб розрахунків був відомий як «реваш»: цурка називалася «колода», а «ревашем» — та її половина, що залишалася в лісоруба (при підрахунку відпрацьованих днів чи зрубаних дерев) чи господаря худоби (при підрахунку удоїв пастухами)[7].
  • Цурка застосовувалася як закрутка для стягання зв'язаного (аналогічно закрутці-турнікету джгута). Таким чином удавлювали диких звірів, а також людей: цей вид страти був відомий як «цурка». Звідси й вислови «Як цуркою крутить» («дуже боляче»), «Цурка [навіки] кому, чому» («кінець кому-, чому-небудь»)[3][1].
  • Цурками називалися палички, за допомогою яких жниці скручували перевесла снопів[1][3].
  • Цурки використовувалися замість ґудзиків на селянських свитах, частіше щодо них вживалася зменшувальна форма «цурочка»[1][3].
  • Цурка — паличка, до якої чинбарі прив'язували вироблювані шкіри[3].
  • Цурки — дерев'яні розпірки в корпусі човна-довбанки. Встановлювання таких розпірок називалося «заводити цурки»[3].
  • Цурка — загострена з обох кінців паличка для гри в цурки[1].
  • Також цуркою називалася невелика колодка, яку прив'язували до шиї свині, щоб утруднити їй бігання в город[3].

Гра «цурки»

Цурки, цурки-палки — старовинна гра, в якій кийком вибивають шматочок дерева («цурку») з окресленого на землі кола чи з викопаної для цього ямки[1][3]. Цурку ставлять одним кінцем на вбитий посередині кола (ямки) кілочок, другим — на землю. Переможцем стає той, хто зуміє ударом кийка відправити її на більшу відстань.

Примітки
  1. Цурка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Цуркий // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Цурка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Карб // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Карбіж // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Бирка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Реваш // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.