Цісарський і королівський піхотний полк ерцгерцога Людвіга Сальватора № 58

Цісарський і королівський піхотний полк ерцгерцога Людвіга Сальватора № 58  — (нім. k.u.k. Infanterieregiment Erzherzog Ludwig Salvator Nr. 58) — німецький піхотний полк спільного війська збройних сил Австро-Угорщини. Округ поповнення полку — Станіславів (70 % особового складу — українці, 25 % — поляки, 5 % — представнпики інших етносів). Полкова мова — українська. Полкове свято відзначалось 27 червня, на честь перемоги в битві при Траутенау під час Австрійсько-прусської війни 1866 р. у 1757 р.[2]

Цісарський і королівський піхотний полк ерцгерцога Людвіга Сальватора № 58
k.u.k. Infanterieregiment Erzherzog Ludwig Salvator Nr. 58
Станіславів (місце дислокації полку) на початку ХХ ст.
На службі 1763—1918
Країна  Австро-Угорщина
Належність 30 ПД., XI АК.
Тип піхота спільного війська
Гарнізон/Штаб Станіславів, Заліщики, Перемишль
Прізвиська валонці
Полковий колір[1]     
Війни/битви

Історія підрозділу

Полк був створений у 1763 р., в результаті взяття на імперську службу французького полку. Через це вояки полку мали прізвисько «валонці», яке відображено на полковому значку на головний убір[2].

У 1866 р. брав участь у Австрійсько-прусській війні.

Протягом Першої світової війни, у 1914—1918 рр. у бойових діях на Російському та Італійському фронтах. У 1918 р. входив до складу групи австро-німецьких військ в Україні, діяв на Півдні України (Одещина, Херсонщина)[3].

Шефи

Протягом 1830—1918 рр. шефами полку були представники правлячого сімейства Габсбургів[2] :

1830—1867 — Ерцгерцог Стефан Франц Віктор;

1867—1918 — Ерцгерцог  Людвіг Сальватор;

  • Ерцгерцог Стефан Франц Віктор(1817-1867).
  • Ерцгерцог Людвіг Сальватор (1847-1915).

Командири

1908 — оберст Ернст Маттанович;

1908—1912 — оберст Мічеслав фон Залеський;

1913- оберст Вінченц Кун;

1914 — оберст Йоган Коншег[4]

Однострій

Перед Великою війною полк мав стандартний однострій німецьких полків піхоти спільного війська Австро-Угорщини. Полковим кольором був чорний. Прикладним металом — білий[4]. Відомі два різновиди полкових відзнак на головний убір: загальнополкова й 4-го батальйону[3].

  • Полковий кітель однорічного добровольця в званні капрала.

Дислокація

У 1892 р. полковий штаб разом з батальйонами № 2, 3, 4 були виведені із Станіславова й передислоковані до Перемишля (1-й батальйон лишився в Станіславові).  У 1908 р. штаб і 3-й батальйон повернулись до Станіславова, 2-й батальйон передислокований в Заліщики, 4-й в Будву. У 1910—1911 рр. цей батальйон розквартирують в Прчань'ї, а потім, до 1914 р. в Фочі.[2].

Особистості

Серед решти персоналій в полку проходили службу такі відомі особистості:

Антін Кравс (1871—1945) — генерал-чотар УГА.

Любомир Огновський (1891—1955) — учасник Визвольних змагань, сотник УГА, комендант жандермерії 3-го корпусу УГА;

Станіслав Францішек Сосабовський (1892—1967) — бригадний генерал Війська Польського (Польський уряд у вигнанні), у складі військ антигітлерівської коаліції командував польськими силами під час Голландської опреації.[5].

Джерела
  1. Колір погонів, комірів та околишів
  2. http://ah.milua.org/imperatorskij-i-korolevskij-pexotnyj-polk-erzherzoga-ludwiga-salvatora-nomer-58
  3. http://ir58.info/history/index.htm
  4. Там само.
  5. Там само
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.