Чалий Богдан Йосипович

Богда́н Йо́сипович Ча́лий (24 червня 1924(1924-06-24), Київ, Київська губернія, Українська СРР, СРСР 20 травня 2008(2008-05-20), Київ, Україна) — український письменник, лауреат премії ім. М. Островського.

Богдан Йосипович Чалий
Богдан Йосипович Чалий
Народився 24 червня 1924(1924-06-24)
Київ, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер 20 травня 2008(2008-05-20) (83 роки)
Київ, Україна
Підданство  СРСР Україна
Діяльність редактор, письменник
Мова творів українська
Жанр поезія, проза, драма
Нагороди
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Кавказу»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Премії

Біографія

Народився 24 червня 1924 року в родині лікарів в Києві. Значний вплив на письменника мав його дід, який працював у лісництві біля міста Ізяслава. Згодом батьків Богдана направили працювати на Київщину — спочатку до Ірпеня, потім до Бишева. У Бишеві він пішов до школи, займався у літературному гуртку, який вела вчителька української мови та літератури. Саме вона першою розгледіла літературний талант у хлопця, а коли він написав свій перший вірш, порадила йому опублікувати вірш у районній газеті.

Під час Другої світової війни Богдан Чалий брав участь в боях на Північно-Кавказському фронті, після поранення був начальником клубу при шпиталю[1]. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни» І ступеню та медаллю «За оборону Кавказу».

Після демобілізації закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював завідувачем відділу у редакції газети «Зірка», літпрацівником газети «Молодь України». Від 1951 року головний редактор журналу «Барвінок». Секретар правління Спілки письменників України.

На XIV конгресі Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури за казку «Барвінок і весна» авторові присуджено почесний диплом імені Ганса Крістіана Андерсена.

Твори, які він став писати для дітей надзвичайно привабливі, він пише їх віршованою високохудожньою мовою, так, у своїй науковій поемі «Як Барвінок став героєм» він пише:

Головата, мов дитинка,
Спить під тином капустинка,
На духмянім, свіжім листі,
Спить кабак, мов у колисці.

Помер 20 травня 2008 року в Києві. Похований в селі Рудики під Києвом.

Твори

Автор книжок для дітей і юнацтва. Окремими виданнями вийшло близько 30 поетичних, прозових і драматичних книжок для дітей, зокрема:

  • «Барвінок і Весна»;
  • «Барвінок у школі»;
  • «Весняний шлях»;
  • «Граф Монте-Крісто»;
  • «З моєї поштової скриньки»;
  • «Наша вчителька»;
  • «Ніч Амстердама»;
  • «Про милу Прагу та двох Зденеків»;
  • «Сто пригод Барвінка та Ромашки»;
  • «Хороші імена»;
  • «Хто такий Каракурта?» (збірка одноактних п'єс);
  • Як Барвінок та Ромашка у вирій літали (1968);
  • «Як Барвінок став героєм»;
  • прозових книжок «Вітер з України», «Формула хризантеми»;
  • Про відважного Барвінка і Коника-Дзвоника (1964)

Автор сценарію фільму «Закон Антарктиди» (1963).

Примітки

  1. Подвиг народа. podvignaroda.ru. Процитовано 22 червня 2020.

Джерела

Посилання

  1. Журнал перець 1984 12. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 18 квітня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.