Чапля сіра
Чапля сіра[1] (Ardea cinerea) — птах родини чаплевих. В Україні гніздовий, перелітний і зимуючий вид.
? Сіра чапля | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Ardea cinerea Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||
Світлозелений: влітку темнозелений: круглорічно блакитний: взимкку | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Опис
Маса тіла 1,0-1,9 кг, довжина тіла 90-98 см, розмах крил 150—175 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні голова біла; за очима сірувато-чорні смуги, які на потилиці з'єднуються і переходять у «чуб» з кількох довгих оздоблювальних пер; спина та покривні пера другорядних махових сизувато-сірі, на плечах видовжені оздоблювальні пера; шия білувата, з сірувато-чорним рисунком спереду; на білому волі видовжені оздоблювальні пера; низ білий; боки тулуба спереду і задня частина черева сірувато-чорні; махові пера чорні; хвіст сірий; дзьоб жовтий; ноги жовтувато-бурі; райдужна оболонка ока жовта; у позашлюбному оперенні оздоблювальні пера зношені, Молодий птах сірий; голова світло-сіра, зверху сірувато — чорна; «чуб» ледь розвинений; шия світло-сіра, з темним рисунком спереду; низ білуватий; верхня щелепа темно-сіра, нижня — жовтувата; оздоблювальних пер на волі і плечах нема.[2]
Літає S-подібно вигнувши шию.
Поширення
В Україні мігрує скрізь. Зимує на Закарпатській рівнині, в Придунайському регіоні та на півдні Криму. Інколи трапляється і на інших ділянках морського узбережжя та на водоймах в глибині суходолу.
Найбільші колонії існують в долинах Дніпра, Дунаю та Дністра. Великі колонії також виявлено на території Кременецько району недалеко від ставів в селі Іква — в лісопосадці за перехрестям дороги на Великі Бережці (Божу гору) та дороги на Джерело святої Анни (територія національного природного парку «Кременецькі гори»), та заповіднику Розточчя (Янівський став, орнітологічний заказник «Янівські чаплі»)[3].
Особливості біології
Гніздиться колоніями і також часто з іншими видами чапель на високих деревах, зокрема, на соснах та чагарниках поблизу води. На одному дереві може бути кілька гнізд (в середньому — три, але бували випадки і до 20 гнізд, наприклад в селі Іква, Кременецького району). Якщо колонія чапель має сусідів, то гніздиться вище за інших птахів. Одне і те саме гніздо може використовуватися багато разів, проте чаплі можуть і міняти уподобання відлітаючи від 500 до 1,5 тис. км від старого гнізда. Заселяються колонії починаючи з березня. Для гнізда використовують гілки, очерет та інший матеріал. Матеріал для гнізда дістає самець, а наводить порядок самка. Самка відкладає 1 раз на рік 3-5 блідоблакитних, іноді з червоними плямками яєць. Яйця відкладається одне за одним через 2 доби.
Батьки висиджують яйця 25-26 діб. Враховуючи сильну різницю в часі і рості між пташенятами часто виживають найсильніші. Перо у пташенят починає рости не раніше ніж за тиждень. Перші 20 діб вони перебувають під пильним доглядом батьків. На 50 день починаються перші спроби польотів. Літати вони зможуть не раніше ніж за 55 днів з моменту вилуплення. Самки готові до розмноження на наступний рік, самці — ще за рік.
Мігрує невеликими зграями, іноді, спільно з іншими видами чапель.
Живлення
Головний раціон чапель — риба, проте не нехтують й іншими водяними істотами. Чаплі нерухомо вичікують здобич, а потім різким рухом вихоплюють її з води. Також вони їдять маленьких гризунів, які живуть на або під землею. А ловлять їх на полях та лугах, можуть з'їсти і змій, і жаб, і ящірок. Добова потреба у рибі — 300—500 г.
Галерея
- Череп чаплі сірої
Джерела
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- Заповідник Розточчя. www.facebook.com (укр.). Процитовано 2 липня 2019.
Література
- Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 1. Гагари, норці, трубконосі, веслоногі, голінасті, фламінго / Смогоржевський Л.О. — К. : Наукова думка, 1979. — 188 с.