Чарльз Куен Као

Чарльз Куен Као
高 锟
Народився 4 листопада 1933(1933-11-04) (88 років)
Шанхай, Китайська республіка
Помер 23 вересня 2018(2018-09-23)[1][2] (84 роки)
Sha Tind, Сатхінь, Нові Території, Гонконг
·хвороба Альцгеймера
Місце проживання Гонконг
Шанхай
Лондон
Маунтін-В'ю
Країна  Велика Британія/ США
Діяльність фізик, інженер, науково-педагогічний працівник, винахідник, підприємець
Alma mater Імперський коледж Лондона (PhD 1965)
Вулвічскій Політех (1957)
Гонконгський коледж Св. Джозефа (1952)
Галузь оптика,
Електротехніка
Заклад Єльський університет, Імперський коледж Лондона, Лондонський університет королеви Марії і The Chinese University of Hong Kongd
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Harold Barlowd
Членство Лондонське королівське товариство, Інститут інженерів з електротехніки та електроніки, Європейська академія наук і мистецтв, Китайська академія наук, Шведська королівська академія інженерних наук, Академія Сінікаd і Національна інженерна академія США
Відомий завдяки:

«Батько волоконних комунікацій»

[3]
Батько Kao Chun-Hsiangd
Родичі Kao Ping-tsed
Нагороди Премія Марконі (1985)
Премія Японії (1996)
Нобелівська премія з фізики (2009)
 Чарльз Куен Као у Вікісховищі

Чарльз Куен Као (кит. 高 锟, англ. Charles K. Kao; 4 листопада 1933, Шанхай — 23 вересня 2018, Гонконг) – китайський, британський і американський інженер-фізик, автор ключових досліджень у галузі розробки та практичного застосування волоконно-оптичних технологій, які суттєво вплинули на розвиток індустрії телекомунікацій. У 2009 році йому присудили половину Нобелівської премії з фізики за «новаторські досягнення в галузі передачі світла по волокнах для оптичного зв'язку»[4]. Інша половина премії дісталася Вілларду Бойлу і Джорджу Сміту, які винайшли ПЗЗ-матриці.

Као був членом Лондонського королівського товариства, Королівської інженерної академії, Китайської академії наук, Європейської академії наук і мистецтв, тайванської Academia Sinica та інших наукових спільнот.

Біографія

Као народився в сім'ї доктора юридичних наук Гао Цзюньсяна 高 君 湘. Його дід Гао Чуйвань 高 吹 万 був відомим поетом і революційним діячем. З дитинства Чарльз і його молодший брат У (нині — професор гідродинаміки) вивчали китайську класику.[5]

У міжнародній школі Шанхаю Чарльз вивчив англійську та французьку мови. В 1948 році його сім'я переїхала спочатку на Тайвань, далі — в Гонконг, де Као вступив до коледжу. Подальшу освіту він отримав у Англії: бакалаврат за фахом інженера-електротехніка в Вулвічському політесі (нинішній Гринвіцький університет) і доктора філософії в Імперському коледжі Лондона, який закінчив у 1965 році.

Одночасно з працею над здобуттям ступеня доктора філософії Као працював інженером у дослідному центрі компанії Standard Telephones and Cables (STC) у місті Гарлов, де і зробив своє революційне відкриття. В 1970 році його запросили до Гонконгського університету для формування факультету електротехніки. Через чотири роки він переїхав до США для роботи в ITT Corporation, яка була головною корпорацією для STC. Спочатку його призначили на посаду провідного наукового співробітника, а потім — директора з інженерних робіт у Вірджинській філії. В 1982 році Као став головним науковим співробітником всієї корпорації і працює в Центрі перспективних технологій в Коннектикуті.

Незабаром він знову повертається до Китаю, де з 1987 по 1996 роки керує роботою Китайського університету Гонконга. Крім того, він працює генеральним директором компанії Transtech, засновує Академію розвитку незалежної освіти (Independent School Foundation Academy). У цей час Као живе в Гонконгу і очолює компанію ITX Services. Він часто буває в США, де живуть його рідні. Као одружився в 1959 році з британською китаянкою Хуан, з якою познайомився в Лондоні під час навчання. У них двоє дітей — син і дочка. Обоє живуть і працюють у Кремнієвій долині в Каліфорнії.

На початку 2009 року у Као виявили слабкі ознаки хвороби Альцгеймера, якою раніше страждав його батько. Разом із дружиною він вирішив пожертвувати частину премії (всього Као отримав близько 700 тис. доларів) на дослідження в цій області і медичну допомогу хворим [6].

Као любив читати художню літературу традиційного китайського жанру уся, інше хобі вченого — робити вази та інші вироби з глини.

Наукова робота
Пучок оптичних волокон з кварцового скла. Зараз подібного роду кабелі застосовуються повсюдно. Саме Као першим припустив, що кварцове скло є ідеальним матеріалом для далекого переносу інформації.

Као починає працювати в області волоконних технологій в 1960 році, коли він влаштовується інженером в лондонську лабораторію ITT Corporation. [7] Тут спільно з Джорджем Хокхемом [8] він здійснює новаторське відкриття, з якого випливає, що високі втрати в передачі даних по волокну викликані не самою технологією, а домішками в склі. Результати своїх досліджень він представляє в 1966 році, в червні виходить його звіт з викладенням ключових особливостей волоконно-оптичних телекомунікаційних технологій. Викладені у цьому документі ідеї щодо використання волокна для потреб зв'язку є основою телекомунікацій сьогоднішнього дня.

Головним теоретичним висновком його робіт стає визначення порогового значення величини загасання сигналу. Щоб інформація переносилася всередині волоконно-оптичних каналів без істотних втрат, величина загасання не повинна перевищувати 20 дБ/км. Проте, в 1960-ті роки волокно мало загасання в 1000 дБ/км і більше. Дана обставина спонукала дослідників до пошуку матеріалів, які найбільше відповідали би встановленим критеріям. [9] Спеціально для цих цілей Као зібрав колектив із чотирьох осіб: Т. Девіса, М. Джоунса, З. Райта і його самого. Тестуючи різні матеріали, група приходить до висновку, що ідеальним кандидатом для оптичного зв'язку є кварц (SiO 2), в якому спостерігався найменший рівень загасання сигналу.

Као першим запропонував використовувати волоконно-оптичні кабелі для передачі інформації на великі відстані (до цього їх дальність обмежувалася кількома метрами). По початку в цю ідею мало хто вірив, але особиста роль вченого в процесі інженерної і комерційної реалізації проекту в корені змінила індустрію телекомунікацій.

Нагороди та премії

Чарльз Куен Као є почесним професором і доктором наук багатьох університетів світу, серед яких Університет Глазго, Пекінський університет, Університет Цінхуа, Падуанський університет, Єльський університет, Принстонський університет та інші.

У 1996 році на честь вченого названо астероїд Каокуен, відкритий в 1981 році.

Примітки
  1. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
  2. Munzinger Personen
  3. Father of Fiber Optic Communications — Prof. Charles Kao (кит.) (англ.)
  4. «For groundbreaking achievements concerning the transmission of light in fibers for optical communication». (англ.)
  5. Интервью одного з родичів Као. 8 жовтня 2009. (кит.)
  6. ScienceNet, 8.10.2009: 华裔 诺奖 获得者 高 锟 将 捐赠 部分 奖金 研究 老人 病 Архівовано 15 жовтня 2009 у Wayback Machine. (кит.)
  7. Asianow: Charles K. Kao (англ.)
  8. KC Kao and GA Hockham, «Dielectric-Fibre Surface Waveguides for optical frequencies»
  9. Chapter 1.1 — The Evolution of Fibre Optics. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 18 травня 2011.
  10. George W. Morey Award Архівовано 20 червня 2010 у Wayback Machine. (англ.)
  11. Prizes awarded by the Optoelectronics Fund Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine. (англ.)
  12. 1989 James C. McGroddy Prize for New Materials Recipient (англ.)
  13. WFEO. Архів оригіналу за 26 жовтня 2009. Процитовано 18 травня 2011.
  14. «For pioneering research on wide-band, low-loss optical fiber communications»Премія Японії за 1996 р. Архівовано 3 вересня 2009 у Wayback Machine. (англ.)

Література

Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.