Чародійка (опера)

«Чароді́йка» (рос. Чародейка) опера на 4 дії російського композитора Петра Чайковського, лібрето Іполита Шпажинського за його однойменною трагедією.

Опера «Чародійка»
рос. Чародейка
Композитор Чайковський Петро Ілліч
Автор лібрето Iполит Шпажинськийd
Мова лібрето російська
Кількість дій 4 Дія (театр)
Перша постановка 20 жовтня 1887
Інформація у Вікіданих

Історія написання

П'єса Іполита Шпажинського «Чародійка» була вперше поставлена в 1884 році у Малому театрі в Москві. З того часу вона була поставлена в Москві й Петербурзі частіше, ніж будь-яка інша п'єса. Відомими акторками у титульній ролі Настасьї (Куми) були Марія Єрмолаєва і Марія Савіна.[1] Чайковський Модест Ілліч захоплювався п'єсою «Чародійка»,[2] особливо однією сценою. Він розповів про це своєму братові, який продовжував писати дует на основі тієї сцени. Петро Чайковський побачив п'єсу в січні 1885 році, після чого написав Шпажинському і попросив його переписати трагедію в лібрето для опери.[1] Шпажинський погодився і чоловіки зустрілися того ж місяця, щоб обговорити проєкт,[3] однак робота лібретиста затягнулася через його розлучення. Остаточно лібрето було завершене в серпні, воно було задовге і Чайковський був змушений його радикально скоротити. Проте опера — найдовший твір композитора.[4]

Твір — ефектна мелодрама, дія якої проходить у Нижньому Новгороді XV століття. Драма Іполита Шпажинського привабила Чайковського напруженим конфліктом, контрастними характерами. Композитор побачив хорошу можливість для створення музичної трагедії. Проте фахівці відзначають, що лібрето Шпажинського перевантажене зовнішніми діями і не має внутрішніх зв'язків. Проте музика Петра Чайковського перекрила недоліки тексту. «Чародійка» — один із найкращих творів композитора.

Історія виконання

Світова прем'єра опери відбулася 20 жовтня 1887 року (1 листопада за новим стилем) у Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі під керівництвом автора. Після одного сезону опера була знята з репертуату. Декорації і костюми були відправлені в Москву, де опера була виконана 2 лютого 1890 року в Большому театрі під керівництвом Іполита Альтані. Друга постановка у Большому театрі відбулася 25 січня 1916 року, проте залишилась у репертуарі тільки до кінця того ж року. Третя постановка в Большому театрі була в 1958 році, вона була поставлена 49 раз і залишилась у репертуарі до 1965 року. Остання прем'єра в Большому театрі була в 2012 році.[5][6] Опера була також поставлена у Тбілісі, 14 грудня 1887 року, під керівництвом Михайла Іполитова-Іванова. Нова постановка «Чародійки» під керівництвом Крістофа Лоя відкрила театральний сезон 2014/2015 у Віденському театрі під диригуванням Михаїла Татарнікова з Симфонічним оркестром Віденського радіо. Французька прем'єра відбулася у березні 2019 року в Ліонській опері під диригуванням Даніеля Рустіоні з Єленою Ґусєвою у титульній ролі.[7]

Дійові особи

Партія Тип голосу Прем'єрна постановка,

1 листопада 1887 року (Диригент: композитор)

Князь Микита Данилич Курлятев, великокнязівський намісник у Нижньому Новгороді баритон Іван Мельников
Княгиня Євпраксія Романівна, його дружина мецо-сопрано Марія Савіна
Княжич Юрій, їхній син тенор Михайло Васильєв
Мамиров, старий дяк бас Федір Стравинський
Неніла, його сестра, фрейліна княгині мецо-сопрано
Іван Жура, княжий ловчий бас-баритон
Настасья, на прізвисько Кума, господиня заїжджого двору у перевезення через Оку, молода жінка сопрано Емілія Павловська
Фока, її дядько баритон
Поля, подруга Куми сопрано
Балакін, нижньогородський гість тенор
Потап, торговий гість бас-баритон
Лукаш, торговий гість тенор
Кічіга, боксер бас
Паїсій, волоцюга під виглядом чернеця тенор
Кудьма, чаклун баритон
Хор, німі ролі: служниці, гості, поліцейські, кріпаки, мисливці, скоморохи, люди

Короткий зміст

Час дії: Остання чверть XV століття

Місце дії: Нижній Новгород та його околиці

Дія відбувається в останній чверті XV століття у таверні й борделі поблизу Нижнього Новгорода. Настасья (Кума), чарівна власниця заїжджого двору, стала ворогом підступного Мамирова, правої руки місцевого урядника князя Микити Даниловича Курлятева, відмовивши йому. Він розпустив чутки, що вона — чародійка і що кожен чоловік, якого вона зустрічає, закохується в неї. Юрій, син Микити, як і його батько, починає часто навідуватися у заїжджий двір. Микита шалено закохується у Настасью (без успіху) і погрожує їй, що він досягне своєї цілі будь-якими засобами. Мамиров розказує правду Микитиній дружині — Євпраксії, у той час її син, який ще особисто не пов'язаний з Настасією, клянеться помститися з матір. Стикнувшись з Настасією, він дізнається, що вона його кохає. Вони обоє планують утекти вночі, ще не знаючи, що Мамиров розробив ретельний план, щоб помститися Настасьї, Микиті й всій сім'ї. Його план привів до руйнівних наслідків.

Український варіант

1908 — «Кума Марта» Олександра Шатковського (п'єса на 5 дій зі співами, хорами і танцями)

Інші варіанти

У Радянському Союзі опера була поставлена у новій версії з лібрето Сергія Митрофановича Городецького на основі твору Іполита Шпажинського 22 березня 1941 року в Ленінграді (Санкт Петербурзі).

Література

  • Гозенпуд А. А. Краткий оперный словарь. — Киев: Музична Україна, 1986.

Примітки

  1. Bolshoi Press Office, 26 June 2012, Bolshoi to return «forgotten» Tchaikovsky's masterpiece, The Enchantress
  2. Henry Zajaczkowski, An Introduction to Tchaikovsky's Operas
  3. Tchaikovsky Research
  4. David Brown, Tchaikovsky: The Man and His Music
  5. Bolshoi Theatre Programme for Чародейка Production premiered 26 June 2012.
  6. (рос.). Bolshoi Theatre http://www.bolshoi.ru/performances/444/. Процитовано 15 жовтня 2017. Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)
  7. Didier Van Moere. Odeur de soufre. Diapason, No.679 May 2019, p67.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.