Червона Слобода (Конотопський район)

Село Червона Слобода розташоване на березі річки Чаша у місці впадіння у річку Сейм, вище за течією на відстані 1 км розташоване місто Буринь. Вище за течією річки Сейм примикає село Чумакове, нижче за течією річки Сейм на відстані 1 км розташоване село Дич.

Річка Сейм у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Поруч пролягає автомобільний шлях Т 1908.

Назва с. Красна Слобода означає красива Слобода (від слова красний — красивий). Назву Червона Слобода отримало в період радянської доби.

• За даними на 1862 рік у власницькому селі Путивльського повіту Курської губернії мешкало 1276 осіб (636 чоловіків та 640 жінок), налічувалось 112 дворових господарств, існувала православна церква [2].
• Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі, центрі Краснослобідської волості, мешкало 1064 особи, налічувалось 160 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 лавки[3]. За 5 верст — постоялий двір. За версту — залізнична станція Красна (нині ст. Путивль Південно-західної залізниці).
• Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках, встановлено смерті 13 людей[4].
• протягом 1967—1971 років до Червоної Слободи приєднано село Лухтівка.
• Чаське городище. Городище та поселення, розвинуте середньовіччя (археол ). Археологічний комплекс, що складається з городища та поселення розташований на правому березі р. Сейм, на лівому березі його стариці біля дороги з Червоної Слободи в с. Дич, за 0,5 км на північ від останнього, північно-східна частина якого називається Лухтівка. Комплекс відкрито О. Сухобоковим у 1982, тоді ж шурфуванням встановлена його культурно-хронологічна належність та перспективність досліджень, що були проведені у 1983. Городище займає підвищену частину берегового плато, яке зі сходу круто обривається до стариці Сейму, а з заходу обмежене неглибокою балкою. Майданчик має форму заокругленого трикутника зі сторонами 70 - 65 х 40 м; Майданчик витягнутий у меридіональному напрямку. Висота майданчика над заплавою становить 26 м. Залишки оборонних споруд у вигляді валу та рову добре помітні по периметру городища, але найкраще збереглися на північній та західній ділянках, в той час як на південній стороні зруйновані земляними роботами. По дну рову на заході проходить дорога на с. Дич. Тут, з напільного боку, вал має висоту 2,5 - 3,0 м, в той час як з внутрішнього боку висота не перевищує 1,0 - 1,5 м. Майданчик задернований, заріс бур'яном та кущами, пошкоджений траншеєю та окопами. Культурний шар потужністю від 0,5 до 1,0 м, в східній частині матеріалів роменсько-давньоруського часу найменше. Поселення розташоване на північний схід за 0,1 км від городища. Більша частина засіяна, тому встановити розміри селища не вдалося. Найближча до городища ділянка з півночі пошкоджена земляними роботами. На городищі роботи були проведені на оборонних спорудах, що дозволило виявити три будівельних горизонти, перший з яких відноситься до роменського часу, а останній не 294 виходить за межі 12 ст. Основою конструкції валу були городні, виявлені до рівня 2,6 м від рівня сучасної поверхні. У той же час, з роменським горизонтом пов'язані залишки стіни з обвуглених колод, що лежали горизонтально. Цьому ж періоду відповідає нижній шар городища, в якому виявлені виключно залишки ліпної роменської кераміки. Давньоруська кераміка 11 - 12 ст. представлена у верхніх шарах. Загальна площа досліджена на городищі - близько 200 м кв. На поселенні розкопана ділянка 100 х 50 м за 0,1 км на північ від городища, звідки брався ґрунт для будівництва шляху. У деяких місцях культурний шар був знятий на глибину 0,6 м; у відслоненнях помітні залишки житлових та господарських будівель. Площа розкопу становить 1200 м кв. У перевідкладених шарах знайдено ліпну роменську та гончарну давньоруську, причому перша переважає. Було розкопано 4 житла напівземлянкового типу повністю та одне частково, а також 8 ям господарського призначення, що складали єдиний комплекс з жилами. Два житла виявилися повністю зруйнованими: від них збереглися тільки черені печей. Усі житла відносяться до споруд каркасно-стовпової конструкції, прямокутні в плані зі сторонами від 4 до 6 м. У них розчищені пічки, що вирізані в материкових останцях, або змонтовані з глини на дерев'яному каркасі купольної конструкції. Останні в заповненні містили гончарну кераміку 12 ст., у той час як в перших виявлено ранньогончарну 10 - 11 ст. та ліпну роменську. Аналогічні знахідки траплялися в ямах. Серед індивідуальних знахідок слід відмітити ножі, цвяхи з широкою шляпкою, шила та ін. На городищі був знайдений скарб з двох скроневих кілець радимицького типу та п'ять дирхемів, що карбовані при халіфах Муктадирі та Муктадиді у різні роки правління. При цьому старша монета датується 899, молодша - 932 рр. Три з них карбовані на монетному дворі у Шаші емірами Ізмаїлом І ібн Ахматом та Наср ІІ ібн Ахмадом. До особових знахідок відноситься фрагмент знайденого на городищі бронзового, плаского в розрізі, браслета, що орнаментований крапковим візерунком. На селищі, крім крученого з прута бронзового браслета, знайдені рибальський гачок та кістяне руків'я ножа прикрашене різьбою. Звертає на себе увагу деяка хронологічна відмінність городища та поселення, що пояснюється різною інтенсивністю їх використання. Ймовірно, городище спочатку було заселене у роменський час, під його захистом освоювалися і околиці. У 12 ст. городище залишилося незаселеним, життя продовжувалося на поселенні. На момент обстеження у 2007 городище задерноване, встановлено межі поселення: 0,8 х 0,3 км. Матеріали зберігаються у фондах Путивльського краєзнавчого музею [797].

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Сумська область

• Історія міст та сіл України (рос.)
• Погода в селі Червона Слобода