Чернишов Аркадій Іванович

З моменту заснування у московському «Динамо» команди з канадського хокею був її граючим тренером, а у 1949-1974 — головним тренером. Загалом очолював клуб 28 років. За цей час команда здобула 24 комплекти нагород, у тому числі два — найвищого ґатунку. Двічі перемагала у кубку СРСР та шість разів була фіналістом турніру.

Аркадій Чернишов — автор першої закинутої шайби в історії чемпіонатів СРСР, відзначився на сьомій хвилині матчу з архангельським «Водником». Того сезону команда набрала однакову кількість очок з ЦБЧА та «Спартаком», але завдяки кращій різниці закинутих та пропушений шайб зайняла перше місце. За «Динамо» у першому чемпіонаті СРСР виступали: воротарі — Михайло Степанов, Михайло Ухмилов, захисники — Борис Бочарніков, Василь Комаров, Олег Толмачов, Михайло Якушин; нападники — Всеволод Блінков, Микола Медведєв, Микола Поставнін, Сергій Соловйов, Василь Трофімов та Аркадій Чернишов.

Через шість років команда перемагає у фіналі кубка СРСР ЦБРА з рахунком 3:2. У тому турнірі за «Динамо» грали: воротарі — Карл Ліїв, Лев Яшин; захисники — Микола Алексушин, Віталій Костарєв, Анатолій Молотков, Олег Толмачов; нападники — Всеволод Блінков, Анатолій Єгоров, Віктор Ішин, Віктор Климович, Юрій Крилов, Юрій Лебедєв, Олександр Солдатенков та Василь Трофімов.

Наступного сезону, у чемпіонаті, здобуто 15 перемог та лише одна поразка, від ЦБРА (3:6). «Динамо» набирає на три очки більше ніж у основних конкурентів та вдруге здобуває золоті нагороди національного чемпіонату. Склад чемпіонів 1954: воротарі — Карл Ліїв, Олександр Осмоловський, Микола Уланов; захисники — Микола Алексушин, Віталій Костарєв, Анатолій Молотков, Віктор Тихонов, Олег Толмачов; нападники — Анатолій Єгоров, Віктор Ішин, Віктор Климович, Юрій Крилов, Валентин Кузін, Борис Петелін, Олександр Солдатенков та Олександр Уваров.

У фіналі кубка 1972 здобуто перемогу над воскресенським «Хіміком» (3:0). Голи забили: Мотовилов, Мальцев та Чичурін. За «Динамо» виступали: воротар — Олександр Пашков; захисники — Михайло Алексєєнко, Віталій Давидов, Валерій Назаров, Володимир Орлов, Олександр Філіппов, Станіслав Щеголєв; нападники — Володимир Девятов, Євген Котлов, Олександр Мальцев, Анатолій Мотовилов, Юрій Репс, Ігор Самочернов, Анатолій Севідов, Михайло Титов, Юрій Чичурін та Володимир Юрзінов.

Лише вісім представників московського «Динамо» мають у своєму активі перемоги на чемпіонатах світу, Олімпійських іграх та чемпіонатах СРСР. Це тренери — Аркадій Чернишов, Володимир Юрзінов та гравці — Юрій Крилов, Валентин Кузін, Олександр Уваров, Володимир Мишкін, Сергій Яшин, Сергій Петренко.[3]

1954 очолив збірну СРСР. Протягом чотирьох років йому допомагав Володимир Єгоров. За цей час національна команда перемогла на Олімпійських іграх 1956 (шість перемог у шести матчах). Здобула два комплекти нагород найвищого ґатунку на чемпіонатах світу, та три — на чемпіонатах Європи. Основу тієї команди складали: воротарі — Григорій Мкртичан, Микола Пучков; захисники — Альфред Кучевський, Микола Сологубов, Іван Трегубов; нападники — Євген Бабич, Всеволод Бобров, Олексій Гуришев, Юрій Крилов, Валентин Кузін, Олександр Уваров, Микола Хлистов та Віктор Шувалов.

Через чотири роки повернувся до керма головної команди країни. У 1961 його помічниками були Олександр Виноградов та Анатолій Кострюков, а наступні одинадцять років — Анатолій Тарасов. Співпраця двох видатних тренерів дала вагомі результати. Три перемоги на Олімпійських іграх, дев'ять — на чемпіонатах світу, та вісім — на чемпіонатах Європи.Протягом чотирьох чемпіонатів (1964-1967) команда не зазнала жодної поразки і лише одного разу завершила поєдинок внічию. Аркадій Чернишов очолював збірну СРСР у 294 матчах. У них одержано 240 перемог, 37 нічиїх та лише 17 поразок.

По завершенні тренерської кар'єри — директор хокейної школи московського «Динамо» (1975-1984) та голова тренерської ради Федерації хокею СРСР.

Помер 17 квітня 1992 року у Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі.[4]

У 1999 році обраний до зали слави ІІХФ. 2008 року його ім'ям названий один з дивізіонів Континентальної хокейної ліги.

Брат Раїси Іванівни Чернишової (1903-1984) — заслуженого майстра спорту СРСР (1946) та заслуженого тренера СРСР (1957), чемпіонки СРСР з фехтування на шпагах (1939, 1940, 1944).[5]

• Чемпіон СРСР (2): 1937, 1940
• Володар кубка СРСР (1): 1937

• Володар кубка СРСР (5): 1937, 1938, 1940, 1941, 1948

• Олімпійський чемпіон (4): 1956, 1964, 1968, 1972
• Чемпіон світу (11): 1954, 1956, 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970, 1971
• Срібний призер чемпіонату світу (2): 1955, 1957
• Бронзовий призер чемпіонату світу (1): 1961
• Чемпіон Європи (11): 1954, 1955, 1956, 1963, 1964, 1965, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970
• Срібний призер чемпіонату Європи (3): 1957, 1961, 1971
• Чемпіон СРСР (2): 1947, 1954
• Срібний призер чемпіонату СРСР (9): 1950, 1951, 1959, 1960, 1962, 1963, 1964, 1971, 1972
• Бронзовий призер чемпіонату СРСР (13): 1948, 1949, 1952, 1953, 1955, 1956, 1957, 1958, 1966, 1967, 1968, 1969, 1974
• Володар кубка СРСР (2): 1953, 1972
• Фіналіст кубка СРСР (6): 1955, 1956, 1966, 1969, 1970, 1974