Черняхівська Вероніка Олександрівна
Вероніка Олександрівна Черняхівська | ||||
---|---|---|---|---|
Вероніка Черняхівська. Худ. Олександр Мурашко, 1918 | ||||
Народилася |
25 квітня 1900 Київ | |||
Померла |
22 вересня 1938 (38 років) Київ, СРСР | |||
Громадянство | СРСР | |||
Діяльність | поетеса, перекладачка | |||
Мова творів | українська | |||
Батько | Черняхівський Олександр Григорович | |||
Мати | Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна | |||
|
Вероні́ка Олекса́ндрівна Черняхі́вська (25 квітня 1900, Київ, Російська імперія — 22 вересня 1938, Київ, УРСР, СРСР) — українська поетеса, перекладачка, жертва сталінських репресій, донька Олександра Черняхівського та Людмили Старицької-Черняхівської.
Життєпис
Ранні роки
Вероніка Черняхівська народилася 25 квітня 1900 року в Києві. Онука письменника Михайла Старицького. Донька гістолога Олександра Черняхівського (троюрідного брата Михайла Грушевського) та письменниці Людмили Старицької-Черняхівської.
Дівчинка застала діда в живих і спілкувалася з ним до чотирьох років. Вероніка бачила Миколу Лисенка, Лесю Українку, Михайла Грушевського, Бориса Грінченка, Володимира Самійленка, Михайла Коцюбинського, Івана Франка: перед дитячими очима промайнув квіт української нації.
Сімнадцятирічною Вероніка занотувала в щоденнику про свою вдачу: «Нарешті я зрозуміла себе, зрозуміла, що в мені живуть чорт і янгол. Янгола більше, і він перемагає, але біс сильний також. Вони не боряться, а спокійно уживаються один поруч з другим. Коли говорить один, другий цілком зникає і не перешкоджає тому господарювати, а потім з'являється другий… Один чорний і безсмислений, другий прозорий, ясний…»
25 квітня 1917 року, в день свого сімнадцятиріччя, Вероніка познайомилася з офіцером Костем (Кокою) Велігорським. У грудні він поїхав на фронт. З фронту Вероніка отримала листа з освідченням у взаємному коханні. Але далі від Коки немає вістей. Аж 25 серпня 1918 року Вероніка отримала від батька Велігорського звістку про те, що Кость загинув 17 січня.
1 червня 1918 року закінчила із золотою медаллю Другу українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства.
Зрілість
Здобула фах інженера-економіста в Київському інституті народного господарства.
Навчалася на курсах іноземних мов.
Удвох з батьком, професором медицини, від Наркомату охорони здоров'я, де працювала референтом-перекладачем, їздила у відрядження до Німеччини.
Репресії та загибель
Восени 1929 року Вероніку Черняхівську заарештували та звинуватили в причетності до «справи СВУ». Через кілька місяців її випустили, натомість посадили батька та матір.
Удруге Вероніку Черняхівську заарештували 8 січня 1938 року. Її звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини. В Лук'янівській в'язниці збожеволіла (Києвом кружляли чутки, що Черняхівську зґвалтували слідчі, і тому вона збожеволіла). 22 вересня 1938 року засуджено до розстрілу. Вирок виконано того ж дня.
Проте від батьків Вероніки приховали правду: повідомили, що їхню доньку заслано до Сибіру. Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська, якій пішов 72-й рік, у тріскучі морози шукала Вероніку по сибірських режимних таборах, повернулася до Києва ні з чим, застала вдома смертельно хворого чоловіка.
Творчість
Писала ліричну поезію («Стелиться мла і туман. Містичне співає когут… Ступає, ступа мій пан. Гість мій химерний вже тут…» Або: «Постать мила, тінь, що я любила, Змучилась чекати я — прилинь, І візьми мене на свої білі крила… Кину все… Заплаче дзвін: дінь-дінь — Все тінь»).
Вірші друкувалися в альманах «Гроно» та «Вихрь революции».
Переклади
Знала давньогрецьку, латинську, російську, французьку, німецьку, англійську мови.
Крім медичних праць, переклала українською мовою й опублікувала:
- роман Джека Лондона «Місячна долина» (1927, перевидано 1971 року),
- «Прорість» («Жерміналь») Еміля Золя,
- «Олівер Твіст» Чарльза Діккенса (1929, перевидано 1963 і 1993 року).
Після арешту батьків переклади друкувала анонімно.
Література
- Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 246.
- Хорунжий Юрій. Великий родовід // Дзеркало тижня. — 2001. — № 3.[недоступне посилання з червня 2019]
- Хорунжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. Вероніка Черняхівська: Зрубана гілка древа Старицьких