Чернітка

Чернітка[2] (Myioborus) — рід горобцеподібних птахів родини піснярових (Parulidae).[3] Більшість представників цього роду мешкають на півночі Південної Америки, хоча деякі види населили також Центральну Америку і Мексику.

?
Чернітка

Чернітка перуанська, (Myioborus melanocephalus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Піснярові (Parulidae)
Рід: Чернітка (Myioborus)
Baird, 1865[1]
Види
Посилання
Вікісховище: Myioborus
Віківиди: Myioborus
ITIS: 178984
NCBI: 182937

Опис

Більшість черніток мають середню довжину 13-13,5 см. Верхня частина тіла в них темно-сіра або темно-оливково-зелена, за винятком білих кінчиків рульових пер. Нижня частина тіла в них яскраво-червона, оранжева або жовта. Багато видів мають прикметну чорну, жовту або руду пляму на тімені або на обличчі, часто з білими або жовтими плямами навколо очей. Черніткам не притаманний статевий диморфізм.

Чернітки мешкають в гірських лісах (зокрема в тих, що ростуть навколо тепуїв, лісових масивах і в заростях чагарників. Вони харчуються комахами. Часто приєднуються до змішаних зграй.

Білокрила чернітка (Myioborus pictus) багато в чому відрізняється від інших птахів свого роду. Ця найпівнічніша чернітка є найбільшою (довжина її тіла становить 15 см), має відмінне забарвлення, її спів і поведінка відрізняється від інших черніток. Це також єдиний мігруючий вид черніток, і деякі дослідники вважають, що цього птаха необхідно виділити в окремий монотиповий рід.

Види

Виділяють дванадцять видів:[4]

Етимологія

Наукова назва роду Myioborus походить від сполучення дав.-гр. μυια — муха і βορος — пожираючий.[6]

Примітки

  1. S.F. Baird: Review of American birds, in the Museum of the Smithsonian Institution. Cz. 1: North and Middle America. Washington: Smithsonian Institution, 1865, ss. 237, 257, seria: Smithsonian miscellaneous collections. '
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. J. Curson: Family Parulidae (New World Warblers). W: J. del Hoyo, A. Elliott, D.A. Christie: Handbook of the Birds of the World. Cz. 15: Weavers to New World Warblers. Barcelona: Lynx Edicions, 2010, ss. 780–786. ISBN 978-84-96553-68-2. '
  4. F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). New World warblers, mitrospingid tanagers (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 20 січня 2021.
  5. J.L. Pérez-Emán. Molecular phylogenetics and biogeography of the Neotropical redstarts (Myioborus; Aves, Parulinae). „Molecular Phylogenetics and Evolution”. 37 (2), ss. 511–528, 2005. doi:10.1016/j.ympev.2005.04.013 '.
  6. J.A. Jobling: Key to Scientific Names in Ornithology. W: J. del Hoyo, A. Elliott, J. Sargatal, D.A. Christie, E. de Juana (red.): Handbook of the Birds of the World Alive. Barcelona: Lynx Edicions, 2016. [dostęp 2016-01-07]. '

Джерела

  • Jon Curson, David Quinn und David Beadle: New World Warblers. Helm Identification Guides, London 1994, ISBN 0713639326
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.