Чечельник (село)

Первісна назва «Zieloni Laki». Село виникло у ХVІІІ ст. Воно розташовувалося на двох пагорбах та розділялось річкою Мукша. Місцевість була лісистою, ґрунти глинясті та суглинисті. Згодом почалася епідемія чуми і село вимерло. Про цей сумний період в історії села свідчить могильна кам’яна плита на східній околиці села.

За ще однією версією, в цій місцевості діяв народний месник Чечель, тому за його прізвищем і назвали село Чечельник.

Назва найбільш віддаленої вулички «Кадуб» пішла від того, що раніше там був випас панської худоби, а біля джерела стояла велика діжка – кадушка. Вулиця «Хатки» не була забудована, як тепер, на цій вулиці раніше стояло всього 2 хатки. Так і пішла назва. Вулиця «Товаришество» назвали тому, що пан продавав полякам землі дешевше, а українці об’єдналися в «товаришество» і закупили землю. Їх наділи були менші і дорожчі. «Заставля» – тому, що для млина зупиняли воду заставками. На сьогоднішній день не залишилося ні ставків, ні заставків, а назва збереглася. Решта назв вулиць говорить сама за себе. «Залісці» тому, що за лісом було збудовано перші хати, «Балинщина» тому, що вулиця спрямована в сторону села Балин. «Ласюки» – від назви прізвища першого господаря, який побудував тут хату.

У ХVІІ столітті ці землі належали селу Ступенці (Макову) і у відношенні землеволодіння долю їх розділили спочатку Потоцькі, потім Пухальські, пізніше Володиєвські. Вже в ХVІІІ столітті – Маковецькі та Раціборовські.

В маєтку Івана і Адама Раціборовських у 1845 року проживало 470 селян, з них працездатних 252, господарів і тяглих – 54, напівтяглих – 26, дворових людей – 7. Землі 1306 десятин, селянської 43 десятини, орної 266 десятин, сіножатей 29 десятин. Панщини – тяглі 3 дні, напівтяглі – 3 дні в тиждень.

«Чечельник – село Каменецкого уезда, Маковской волости, 148 дворов, жителей 738. От уездного города в 20 верстах и от Макова в 5 верстах. Ближайшая железнодорожная станция – Проскуров».

Інша згадка про село.

«Чечельник принадлежит Адаму и Ивану Рациборовским, дворов 182, жителей 978, состоит в 4 стане, 18 урядничий участок. Расстояние от губернского города 20 верст, ближайшая железнодорожная станция Ларга (46 верст). В селении находится 1 православна церковь и церковно-приходская школа».

Перша церква була споруджена у 1740 році на честь Великомучениці Параскеви з нетесаного дерева, тому швидко стала вітхою. У 1748 році парафіяни збудували нову церкву, також дерев'яну. Але назву вона вже мала назву Вознесенська.

Як вказує тодішня візитата, датована 1759 роком, друга церква була Параскевська і знову дерев'яна, ззовні обліплена глиною. Саме тоді візитатор того часу заборонив вести у ній богослужіння. Він видав розпорядження, щоб віруючі ходили в церкву сусіднього села Вербки. Лише у 1777 році спорудили нову (третю) церкву. Освятив її Смотрицький декан – Микола Стрельбицький. При ній діяла з 1876 році церковно-приходська школа.

У 1934 церкву було повалено. Замість неї побудували клуб і люди продовжували ходити до церкви у сусіднє село Вербка. Лише у 1991 році розпочато будівництво нової церкви. Вона почала діяти у 1995. Як і друга вона стала Вознесенською.

Школа у Чечельнику з′явилася 1876 році, спочатку вона була церковно-приходською. Того ж року в селі побудували кам'яний будинок, в який, за рішенням громади, через десятиліття і перенесли школу. Спочатку в ній працював всього один вчитель на 60 учнів. За архівною інформацією 1917 року в шкільній бібліотеці було 34 підручники і 60 книг.

Після подій 1917 року останній господар маєтку пан Журавський поспішно виїхав закордон. За рішенням сільського сходу земля була оголошена громадською і розподілена між безземельними і малоземельними селянами.

У 1917 році підчас революційних подій Журовський  втік  закордон. Коли прогнали панів  почали робити колгоспи. А земля була поділена між безземельними і малоземельними селянами. До  часів панування  Раціборських, Журовських   належить  і  положення  назв окремих  вулиць. Як розповідають  старожили   назва  найвіддаленішої  вулиці Кадуб, пішла  від того що раніш там був випас  худоби, а біля  джерела стояла  діжа-кадуба.  Вулиця «Хатки». вона  не було  забудована  як тепер, на   тій  вулиці стояло  раніше дві  невеличкі  хатки, так  пішла назва. «Товаришиство» - землю на цьому  куті у  пана  купили  чужі люди, які   не були  жителями  села,  інша  версія пан  продавав  полякам землі дешевше, а українці  об'єдналися в  «товариство»  і  закупили  землю.  «Заставля» назва  вулиці  походить  від того, що  для  млина  воду  зупиняли  заставками. Решта  назв  вулиць говорять  самі  за  себе: «Залісці»-  вулиця  була за лісом де були побудовані перші  хати, «Балищина»- в сторону  Балина. Вулиця «Кінець», «Липи», «Замлиння»   ці назви говорять  самі  за  себе. Кут «Ласюки»  від  прізвища  першого господаря, який  побудував  хату. Цікава  легенда про  походження  назви урочища  «Воронячка».  Старожили згадують що на цьому місці  був маєток  попа  і  була  в нього  криниця  джерельної  води. Люди  брали з неї  воду напували  худобу.  Але  син  попа розгнівався і наказав  витисати  великого  кола ,щоб  забити  джерело  і  не дати   людям  води. Так  зробили проте  вода  пробила  хід  у іншому місці, розмивши своїм  струменем  Воронку. Від цього    пішла  назва  урочища –  «Воронячка». Річка яка протікає в селі називається Мукша. Вона є ліва притока Дністра, витікає між селами Стара-Гута та Рудка  Дунаєвецького району. Несе свої води через наше село  до Дністра.через два райони протагом 56 етрів.

Страшними виявилися для жителів села 1932-33 роки. Від голоду вмерла велика кількість жителів села.

У 1940 році в школі працювало 11 вчителів, навчалося 268 учнів.

Не обминуло село і страшне лихоліття Другої світової війни. 9 липня 1941 у село зайшли німці. Гітлерівці пограбували колгоспну комору, забрали з ферм корів, свиней, вивели з ладу сільськогосподарські машини. Страшним лихом для нашої молоді було вивезення її на робити в Німеччину.

У роки  Великої  Вітчизняної  війни 1941-1945 р. колгоспне добро було зруйноване та пограбовано, молодь почали насильно вивозити до Німеччини. Так у неволю було забрано понад 112  жителів села, їм тоді не виповнилось і 18 років. На  захист  Вітчизни з села на фронт пішло 286 односельчан ,з них 169 не повернулись. У центрі  села  загиблим встановлено пам’ятник, а у школі організовано музей слави.

З Чечельника в неволю було забрано Решетник Євдокію, Заставну Василину, Стецюк Настю, Грушковик Стефанію, Стецюк Ярину, Мокринську Євдокію, Стецюка Максима, Палійчука Петра, Грушковика Андрія та інших. Їм тоді не виповнилося і 18 років.

Дворів всього 308. За період німецької окупації: в Німеччину забрали 112 чоловік, за допомогу партизанам спалили 15 будинків, розстріляли 7 чоловік. Це жителі села Чечельник Палійчук Марія Тодосівна, Бабійчук Пелагея Терентіївна, Решетнюк Івана Яковича, Боднарчука Михайла Харитоновича, Боднарчука Івана Михайловича. Також повністю спалено вулицю Ласюки.

Загалом зі села 152 воїни загинуло в роки Другої світової війни.

Весною 1944 р. в ході  Проскурівсько - Чернівецької  операції  військ Чечельник було визволено від  фашистів. Перший   голова колгоспу  після війни – Побережний Петро Павлович.

Поступово село відбудовувалось. Відкрили школу  навчальний процес  розпочався  з вересня 1944 року.

З середини 60-х до 1970року  Чечельницький  колгосп очолював Гладкий А.І.

З 1970 року почались укрупнення колгоспів. Наше  село було приєднано до  Маківського  колгоспу «Україна», який очолював  Стеньгач В.В.

У 1970 -1990р силами колгоспу було  побудовано сучасний торгівельний  комплекс, зерносклад, сушарку, засфалтували центральну вулицю села,побудували триповерхову школу,проведено водогін,посадили красивий парк в центрі села.

1990р наше село від’єдналось  від Макова  і колгосп   назвали «Нива».

У селі було утворено сільську раду. Першим  сільським  головою  було обрано  Кочмарука  Володимира Олександровича,  секретерем  Щур Євгену Антонівну.

  У 2006 році відбулись вибори обрали головою Палійчук   Оксану  Анатоліївну, секретерем  сільської ради було обрано Чорну Ольгу Олександрівну.

  У жовтні 2010 року  відбулись чергові вибори  сільського голови,на яких головою було обрано  Ромашину Тетяну  Іванівну. Директором школи призначили Мельник Ларису Миколаївну.

   У 2007 році була створена громадська організація «Дружба»,яка розпочала роботу по газифікації  села.

  У  2009році газифікацію було  завершено, в дію введено 20 кілометрів вуличної та 6,8 км. підводної  газомережі.

До 2009 року поля у селі не оброблялись .У цьому ж році земельні паї орендувало ТОВ «Стіомі- Холдінг».  Орендовані  поля були засіяні пшеницею та ячменем. На деякий  час 737 земельних частинок (паїв) орендують, вже інші орендатори: ТОВ «Інселко-Агро»-388 паїв, ТОВ «Подільський бройлер - 58паїв. ФГ «Балин ВПУ»- 102 паї, ТОВ БПП «Генетик»-24 паї, фермерство Глуховатий – 128 паїв. Всі ці організації вчасно розраховуються з пайщиками, надають кошти на соціальний розвиток села.

Село було частиною Смотрицького, згодом Дунаєвецького району.

В кінці 2015 року салися переміни в державі  а в нашому  селі. Держава вирішила об'єднати села  в громади. Так і наше  село  приєднали до  Маківської  сільської громади . 25  жовтня 2015 року  відбулись  вибори головою об'єднаної громади вибрали  Кушніра Анатолія Аркадієвича. В нашому селі призначили старосом села  Ромашину  Тетяну   Іванівну.

2016 році ново призначений  староста з допомогою  холдингу «Енселко Агро» провели   освітлення  вулиць  села.

2017р встановили зупинки в нашому селі і селі Слобідка–Балинська.

2019 р на перше вересня до школи прийшло 62 учні.

2020 р стало менше учнів 52.

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

• Чечельник

• Погода в селі Чечельник
• Про Чечельник