Чеченська Республіка Ічкерія
Чече́нська Респу́бліка Ічке́рія, ЧРІ (чеч. Noxçiyn Pachhalq Noxçiyçö, Нохчийн Пачхьалкх Нохчийчоь; до 1993 — Чеченська Республіка Нохчійчо або Чеченська Республіка) — самопроголошене державне утворення, яке існувало після розпаду СРСР на частині території Чечено-Інгушської АРСР (РРФСР). Знищено російською владою в 2000 р. після її силового повернення до РФ як Чеченської республіки.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
10 жовтня 2007 президент ЧРІ Доку Умаров оголосив про скасування ЧРІ і перетворення її на «Вілаєт Нохчійчо Імарату Кавказ», що призвело до конфлікту з представником ЧРІ у вигнанні Ахмедом Закаєвим.
Сучасна російська влада прирівнює лідерів ЧРІ до терористів.
Проголошення суверенітету ЧРІ призвело до затяжного військового конфлікту, основні баталії котрого припали на I-шу та II-гу «російсько-чеченські» війни, між російською владою і повстанцями , який поступово викликав зростання напруженості і військові конфлікти на всьому Північному Кавказі.
Дипломатичне визнання
Чеченська Республіка Ічкерія не була визнана жодною державою-членом ООН. 16 січня 2000 р. було відкрито представництво Чеченської республіки Ічкерія в частково визнаному Ісламському Еміраті Афганістан[4]. В 1997 Президент Росії Борис Єльцин підписав з президентом ЧРІ Асланом Масхадовим «Договір про мир і принципи взаємин між Російською Федерацією і Чеченською Республікою Ічкерія». Також, на території Грузії деякий час функціонувало представництво ЧРІ, що не мало, однак, легального статусу, оскільки Грузія не оформлювала жодних правових документів з цього приводу ані з Росією, ані з самою Ічкерією[5]. Незважаючи на пропозиції легалізувати це представництво[6], незалежність ЧРІ так і не була визнана Грузією[7].
Державний та політичний устрій
Конституція
Конституцію ЧРІ було прийнято парламентом республіки 2 березня 1992, що скасувало дію конституції Чечено-Інгушської АРСР 1978[8]. В 1996 та 1997 рр. в неї вносилися зміни та доповнення.
Президент держави і віце-президент
Головою Чеченської Республіки Ічкерія був президент, якого обирають на загальних виборах терміном на 5 років. Президент був найвищою посадовою особою, верховним головнокомандувачем Збройними Силами, главою виконавчої влади, а також формував Кабінет міністрів (уряд) і Вищу Президентську Раду, призначав і звільняв керівників міністерств і відомств, присвоював військові звання і державні нагороди, керував зовнішньою і внутрішньою політикою республіки[9]
Віце-президент ЧРІ був заступником і першим наступником президента, що заміняв останнього у разі тимчасової втрати працездатності або хвороби.[9] При президенті ЧРІ також було створено Адміністрацію Президента, Вищу Президентську Раду та Раду безпеки.[9].
Список президентів
- Джохар Дудаєв 1991—1996
- Зелімхан Яндарбієв 1996—1997
- Аслан Масхадов 1997—2005
- Абдул-Халім Садулаєв (призначений Державним Комітетом Оборони «Маджлісуль Шура» Ічкерії) 2005—2006
- Докку Умаров (призначений Державним Комітетом Оборони «Маджлісуль Шура» Ічкерії) 2006—2007
Уряд (Кабінет міністрів)
Востаннє Кабінет міністрів було сформовано Парламентом ЧРІ на початку 1997.[9] уряд очолював Глава Кабінету міністрів.
Після того, як Доку Умаров оголосив себе аміром Імарату Кавказ (чим де-факто склав з себе обов'язки президента ЧРІ) вищою посадовою особою Ічкерії став прем'єр-міністр (голова уряду в екзилі) Ахмед Закаєв.
Парламент
Найвищим органом законодавчої влади був Парламент, склад якого обирали громадяни ЧРІ терміном на 5 років. Вибори проводили за мажоритарною системою.[9] Парламент затверджував Конституцію і закони, склад Кабінету міністрів, членів Конституційного, Верховного та Арбітражного суду, а також суддів міст і районів. Парламент також призначав Генерального прокурора і контролював роботу органів виконавчої влади.[9]
Судова система
З 1991 по 1996 роки в республіці зберігалася світська судова система, що залишилася ще з радянських часів. Навесні 1995 за указом Дудаєва в республіці вперше з'являються шаріатські суди, а з 1996 світські суди було офіційно скасовано і з 1997 їх повністю замінили шаріатські. Головним судовим органом був Верховний шаріатський суд Чеченської Республіки Ічкерія.[9]
Державна безпека
Спеціальна служба, відповідальна за безпеку і контррозвідку іменувалася Департаментом Державної Безпеки (ДДБ ЧРІ). Існувало також Міністерство Шаріатського Державної Безпеки (МШГБ).
Збройні сили
Законність і правопорядок в Чеченській Республіці Ічкерія
Місцеві органи самоврядування
Після закінчення першої чеченської кампанії в серпні 1996, в ЧРІ відбулася зміна керівників місцевих органів влади: глав адміністрацій районів, міст і сіл. Прихильників проросійської адміністрації Докку Завгаєва було усунуто. Механізм зміни влади на місцях був досить простий: загін входив у місто чи село і оголошував про усунення представників проросійського уряду. Головою адміністрації призначали командира загону або когось із його родичів або прихильників. Так, у населених пунктах Шалі, Аргун, Ведено, Курчалой, Бамут, Зандак та деяких інших владу здійснювали безпосередньо польові командири загонів, виведених із Грозного в кінці серпня[9].
Правоохоронні органи
Правоохоронними органами ЧРІ вважалися:[9]
- Міністерство внутрішніх справ (МВС);
- Національна служба безпеки (НСБ);
- Генеральна прокуратура;
- Антитерористичний центр при президенті ЧРІ;
- Деякі спеціальні правоохоронні органи та підрозділи.
Критика правового устрою
Поза тим, що де-юре Ічкерія була світською державою, їй закидали суперечність деяких законів щодо Конституції, фактичне домінування шаріатських законів та правовий хаос. Зокрема начальник Управління з нагляду за виконанням законів на території Чеченської Республіки Головного управління Генеральної прокуратури Російської Федерації на Північному Кавказі Ігор Кисельов в інтерв'ю «Російській газеті» сказав таке: «У переважній більшості своїх положень [Кримінальний] кодекс суперечить навіть проголошеній Конституції Ічкерії. За цим документом, як покарання застосовують смертну кару шляхом відсікання голови, забивання камінням або таким же шляхом, яким злочинець позбавив життя свою жертву.»[10]
Відсутність правового порядку всередині республіки відзначав колишній міністр внутрішніх справ Ічкерії Казбек Махашев: «Фактично в республіці напередодні війни з Росією панував правовий хаос, владу захопили озброєні групи, чинний президент Аслан Масхадов не впливав на ситуацію. (…) За конституцією Ічкерія була світською республікою, а фактично насаджувалася шаріатська форма правління»[11]
Проголошення Кавказького емірату і ліквідація ЧРІ
6 жовтня 2007 самопроголошений президент ЧРІ Доку Умаров оголосив про скасування ЧРІ і проголосив утворення Кавказького Емірату. У своєму зверненні Умаров проголосив себе «аміром моджахедів Кавказу», «ватажком Джихаду», а також «єдиною законною владою на всіх територіях, де є моджахеди».[12] Через кілька днів він оформив свої рішення указами («Омранами») :
- Омран № 1 «Про освіту Імарату Кавказ»[13]
- Омран № 4 «Про перетворення Чеченської Республіки Ічкерія в Вілайєт Нохчій-чо (Ічкерія) Імарату Кавказ»[14]
Обидва омрани датовані 10 жовтня 2007 року.
При цьому він відрікся від «конституції» ЧРІ 1992 року — «закону Тагуті», у якому йшлося, що «Народ Чеченської Республіки Ічкерія є єдиним джерелом всієї влади в державі» і оголосив єдиним джерелом влади не народ, а Аллаха.[15].
Ці рішення призвели до розколу серед чеченського визвольного руху: Ахмед Закаєв оголосив себе «прем'єр-міністром Ічкерії» в результаті «телефонного голосування»[16], що призвело до «внутрішніх розслідувань»[17]; головою парламенту ЧРІ Закаєв оголосив Жаллоуді Сараляпова, зазначивши, що «21 з 41 обраних» «парламентаріїв» перебувають в Європі. У Європі існує і ще один альтернативний парламент Ічкерії, на чолі з Апті Шахгірієвим; цей парламент обрав прем'єр-міністром Ахмеда Хусіханова і порушив кримінальну справу проти закаєвского Сараляпова «за незаконну діяльність». Ситуація з парламентом Ічкерії є заплутаною[18], а Закаєву, на інформаційних сайтах Емірату Кавказ, повісили ярлик «Прем'єр Євроічкерії».
Хронологія
Передісторія
- 27 листопада 1990 — прийняття Декларації про державний суверенітет Чечено-Інгушетії Верховною Радою ЧІАССР.[19]
Див. також
Примітки
- Проголошення ОКЧН Чеченської республіки нохчійчо.
- Конституция ЧРИ
- Демаркація кордону між Чечнею і Інгушетією досі не здійснена через не врегульовані територіальні суперечки. На картах Роскартографії кордон між Чечнею і Інгушетією не показаний.
- Таліби визнали Чеченську республіку Ічкерія
- Шеварднадзе: Росія не проти того, що в Грузії працює представництво Чечні
- Депутат парламенту Грузії запропонував легалізувати чеченська представництво
- Грузия не збирається визнавати незалежність Чечні. 1 березня 2002 р., 15:10. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 21 грудня 2009.
- / constitution / index.shtml Конституція ЧРІ[недоступне посилання з серпня 2019]
- Чеченська Республіка Ічкерія. Політичний моніторинг.
- Кровная месть отменяется(рос.)
- Экс-лидеры так называемой Ичкерии признали ошибочность своей идеологии(рос.)
- 2007/11/21/54480.shtml Офіційний реліз заяви Аміра Докки Умарова про проголошення Кавказького Емірату[недоступне посилання з серпня 2019]
- Омран № 1 «Про освіту Імарату Кавказ»[недоступне посилання з серпня 2019]
- http://www.kavkazcenter.com/russ/content/2007/12/10/54917.shtml Омра № 4 «О преобразовании Чеченской Республики Ичкерия в Вилайят Нохчийчоь (Ичкерия) Имарата Кавказ»]
- Амір Сейфулла про процес підготовки до проголошення Кавказького Емірату[недоступне посилання з серпня 2019]
- shtml Закаєв оголосив себе «прем'єр-міністром Ічкерії» в результаті «телефонного голосування»[недоступне посилання з серпня 2019]
- / 23/54516.shtml Справою Закаєва займуться спецслужби Кавказького Емірату[недоступне посилання з серпня 2019]
- http://www.kavkazcenter.info/russ/content/2007/ 11/26/54572.shtml. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 1 березня 2010.
- Чеченська хроніка за всі віки
Посилання
- (рос.) (фр.) Historical and cultural heritage of Chechens — міжнародний історико-культурний чеченський фонд.