Чечітка мала
Чечітка мала[3] (Acanthis cabaret) — невеликий горобцеподібна птах, що належить до родини в'юркових (Fringillidae). Серед чечіток є найменшою та найбільш смугастою. Іноді її класифікують як підвид чечітки звичайної (Acanthis flammea), але нещодавно Британське орнітологічне товариство віднесло птаха до окремого виду. Птах населяє територію Європи, а також був інтродукований у Новій Зеландії. Багато особин мігрує взимку на південь, але за м'яких погодних умов на континенті, чечітку малу можна зустріти цілий рік на більшій частині ареалу.
? Чечітка мала | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Acanthis cabaret | ||||||||||||||
 Літо Постійне проживання Зима[2] | ||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||
| Carduelis cabaret Carduelis flammea cabaret Acanthis flammea cabaret | ||||||||||||||
Таксономія
Назва роду Acanthis походить від давньогрецького akanthis (назва невеликої, нині так і неіндентифікованої пташки), а cabaret — французька назва для виду в'юрків.[4]
Взаємовідносини між видами чечіток до кінця недосліджені.[5] Чечітка мала трапляється в згараях чечіток звичайних (підвид Acanthis flammea flammea) на півдні Норвегії, хоча це не призводить до істотного схрещування, але робити остаточні висновки поки зарано, адже симпатрія почалося нещодавно.[6]
Опис
Птах невеликий, короткохвостий, 11,5 — 12,5 сантиметрів довжини з розмахом крил 20―22,5 сантиметрів та вагою 9―12 грам. Дзьоб короткий, конічної форми і різко загострений та має блідо-жовтий колір з темним кінчиком. Дорослий самець в основному зверху коричневий та має більш темні смужки. Самець має червоний лоб, чорне підборіддя і під час сезону розмноження рожевіє на грудях та обличчі. Обабіч має темні смужки, а черевце здебільшого білого коліру. На крилах має дві бліді смуги. Доросла самиця не має рожевого кольору на грудях і обличчі та характеризується меншою кількістю смужок. Молоді особини мають бліду голову без червоного затемнення та виділяються меншою кількістю чорного кольору на підборідді.
Найпоширеніший спів — це суворий металевий стакато «чуч-уч-уч-уч», який видається під час польоту або посадці. Птах також має тужливий сигнал тривоги.
Підвид Acanthis flammea flammeaсхожий до чечітки малої, проте є більшим та світлішим у нижній частині.
Поширення та середовище проживання
Раніше птах зустрічався тільки в Ірландії, Великій Британії та частині Альп, але його ареал значно розширився в Центральній та Північній Європі в останні десятиліття. Гніздиться вздовж узбережжя Північного моря, від північно-східної Франції до Німеччини, а також у Данії, південній Норвегії та південно-західній Швеції. Альпійська популяція збільшилась та поширилась на сусідні регіони. Птах зараз гніздиться набагато східніше, аніж раніше, наприклад на півдні Польщі, у Словаччині та півночі Румунії.
Мігрує на короткі відстані, багато птахів проводять зиму в межах місць розмноження. Птахи, що мешкають в Альпах, часто перелітають на менші висоти. У Великій Британії птах стає більш поширеним взимку в низинних районах. Деякі британські птахи переміщуються на південь до материкової Європи, періодично досягаючи Іберії.
Цей вид вперше був завезений до Нової Зеландії у 1862 році до міста Нельсон.[7] Найчастіше зустрічається на Південному острові на великих висотах, хоча пташка колонізувала і багато офшорних островів. Також птах поширився на австралійській території острова Маккуорі і траплявся як бродячий на острові Лорд-Гав.
Чечітка мала найчастіше замешкує рідколісся, скреб, орні землі та дюни. Її розповсюдженню посприяло збільшення хвойних насаджень.
Поведінка
Це соціальний птах, який зазвичай тримається в зграях. Живиться переважно на деревах, але також харчується і на землі, особливо взимку, оскільки тоді запас насіння зменшується. Раціон переважно складається з дрібного насіння, здебільшого з берези, вільхи та злакових. Також їдять фрукти, бруньки та безхребетних.
Пари для розмноження утворюються наприкінці зими. Кілька пар часто гніздяться разом у розрізненій колонії. Гніздо у формі чашки будує самиця, як правило, на чагарнику або дереві. Гніздо складається з гілочок та стебел рослин, із внутрішнім шаром коріння, трави, моху, листя та іншої рослинності та підкладкою з пір'я, шерсті та волосся. Самиця відкладає від двох до семи яєць. Яйця мають блідо-синій або зеленуватий колір з червонуватими або коричневими плямами і прожилками. Чечітка мала висиджує яйця протягом 12 –15 днів. Під час висиджування яєць самицю годує самець. Новонароджених птахів годують обидвоє батьків.
Примітки
- Map derived from Snow & Perrins Birds of the Western Palearctic and several national bird atlases.(англ.)
- Map derived from Snow & Perrins Birds of the Western Palearctic and several national bird atlases.(англ.)
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London, United Kingdom: Christopher Helm. с. 29, 82. ISBN 978-1-4081-2501-4.(англ.)
- Seutin, G.; Ratcliffe, L. M.; Boag, P. T. (1995). Mitochondrial DNA homogeneity in the phenotypically diverse redpoll finch complex (Aves: Carduelinae: Carduelis flammea - hornemanni). Evolution 49: 962–973. doi:10.2307/2410418.(англ.)
- Sangster, George; Knox, Alan G.; Helbig, Andreas J.; Parkin, David T. (2002). Taxonomic recommendations for European birds. Ibis 144 (1): 153–159. doi:10.1046/j.0019-1019.2001.00026.x.(англ.)
- Redpoll. NZ Birds website. 21 вересня 2005. Процитовано 2020-22-06.(англ.)
Цитовані тексти
- Snow, D. W. & Perrins, C. M. (1998) Birds of the Western Palearctic: Concise Edition, Vol. 2, Oxford University Press, Oxford.
Література
- Evans, P. R. Autumn movements, moult and measurements of the Lesser Redpoll Carduelis flammea cabaret. Ibis 108 (2): 183–216. doi:10.1111/j.1474-919X.1966.tb07267.x.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Acanthis cabaret- Acanthis cabaret у базі Avibase.
