Чогодарівка

Чогода́рівка (Мар'яно-Чогодарівка) село в Україні, в Березівському районі Одеської області, адміністративний центр Чогодарівської сільської громади. Населення становить 636 осіб. Поблизу села створено ландшафтний заказник місцевого значення Чогодарівський.

село Чогодарівка
Країна  Україна
Область Одеська область
Район/міськрада  Березівський район
Громада Чогодарівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51020290010031591
Основні дані
Засноване 1924
Населення 636
Площа 1,9 км²
Густота населення 334,74 осіб/км²
Поштовий індекс 66822
Телефонний код +380 4858
Географічні дані
Географічні координати 47°22′10″ пн. ш. 30°04′24″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
61 м
Водойми Малий Куяльник
Найближча залізнична станція Затишшя
Відстань до
залізничної станції
23 км
Місцева влада
Адреса ради 66822, Одеська обл., Березівський р-н, с. Чогодарівка, вул. Шкільна, 1
Карта
Чогодарівка
Чогодарівка
Мапа

Історія

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 28 жителів села[1].

1 лютого 1945 року до села Мар'яно-Чогодарівка було приєднано село Греко-Мар'янівка[2][3] У 1960-х рр. с. Мар'яно-Чогодарівка перейменовано на с. Чогодарівка.[4].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 625 осіб, з яких 281 чоловік та 344 жінки.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 634 особи.[6]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 89,94 %
молдовська 6,92 %
російська 2,04 %
вірменська 0,47 %
болгарська 0,31 %
інші 0,32 %

Примітки

  1. Чогодарівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  2. Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
  3. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 924, 976, 999.
  4. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 248, 284.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 жовтня 2019.

Література

  • Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. О. : "ТЭС", 2012. — С. 288. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.