Затишшя (станція)

Затишшя — лінійна станція Одеської дирекції Одеської залізниці, розташована на лінії Побережжя  Мигаєве між станцією Перехрестове (13 км) та платформою Перемога (5 км). Відстань до станції Роздільна-Сортувальна — 55 км, до станції Подільськ — 60 км[1].

Станція Затишшя

Побережжя  Мигаєве
Одеська залізниця
Одеська дирекція
смт Затишшя

47°20′09″ пн. ш. 29°52′43″ сх. д.
Рік відкриття 1865 (157 років)
Тип проміжна
Колій 4
Платформ 2
Тип платформ(и) 1 острівна і 1 бокова
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 522,5
Відстань до Побережжя, км 62,7
Відстань до Мигаєвого, км 44,1
Код станції 406405 ?
Код «Експрес-3» 2208520 ?
Послуги

Розташована в смт Затишшя Роздільнянського району Одеської області.

Є найближчою залізничною станцією, дорогами з твердим покриттям, для 68 населених пунктів розташованих на відстані до 57 кілометрів. З них — 3 смт в Україні (Затишшя, Захарівка та Ширяєве) та 4 смт в Придністров'ї (за АТП Молдови 3 з них села (Колосове, Карманове, Глинне), 1 — місто (Маяк). З 61 села, 25 розташовано в Березівському районі, 27 в Роздільнянському та 9 в Григоріопольському районі ПМР.

У радянські часи станція була доповнена комплексом міжрайонних організацій та підприємств. З 1992 року біля станції діє тягова підстанція 110/35/27,5 кВ «Затишшя», що забезпечує струмом значну ділянку залізниці.

Пасажирське сполучення

Приміські поїзди

Приміські поїзди курсують сполученням:

Пасажирські потяги

Через станцію прямують пасажирські потяги до станцій:

Історія

Пам'ятник Олександру II

Відкрита 1865 року[2].

У 1875 році відбувся страйк місцевих залізничників.

Наступного, 1876 року, посередині завеликого прогону, між Затишшям та Мардарівкою (бруківка на Валегоцулове) збудована станція Перехрестове. У Затишші, на той час, було 11 дворів та мешкало 73 особи.

У Затишші бував російський імператор Олександр II, за правління якого воно й було засноване. У 1885 році, через 4 роки після його смерті, йому тут було встановлено чималий пам'ятник, зруйнований в часи Громадянської війни. Монумент ніби-то був встановлений вдячними селянами, але його розмах та оформлення навряд чи були б таким до снаги. Цар прославився Кримською війною, скасуванням кріпацтва в 1861 році, звільненням Балкан від Османського гніту, запуском масового будівництва залізниць в імперії та вкрай шовіністською політикою стосовно України.

У 1905—1907 роках поширювались соціал-демократичні листівки із закликами проти царизму.

21 січня 1919 року біля станції помер від серцевого нападу Михайло Туган-Барановський, який очолював фінансову місію в делегації Директорії УНР, яка прямувала на Паризьку мирну конференцію. Похований в Одесі.

14 вересня 1919 року, вважається першим днем українсько-білогвардійської війни. В цей день на зайнятій військами Добровольчої армії, станції Затишшя, частини армії УНР, неочікувано напали на ескадрон білогвардійців, що дало можливість Денікінові віддати наказ про наступ проти українських військових.

У квітні 1938 року станцію було використано (48 вагонів) для виселення 141 родини (463 людини) репресованих з Фрунзівського району у Казахську РСР[3].

1 серпня 1941 року фашистські війська захопили станцію та розірвали сполучення між 9-ю та 18-ю радянськими арміями. Оборону вели сили 36-го, 71-го, 469-го окремих полків та 30-ї стрілкової дивізії Південного фронту Червоної армії. Було прорвано лівий фланг, радянській обороні вдалось закріпитись на новому рубежі, та вочевидь ненадовго. Із захопленням німцями Затишшя подальша оборона залізниці втратила стратегічний сенс. Додатково створилася загроза оточення радянських військ. Великі території навколо, здані без жодних боїв. Південний фронт відступив на схід. Відтоді до 4 квітня 1944 року — під окупацією Королівства Румунія. Звільнене силами 7-ї гвардійської армії, Другого Українського фронту, у ході Одеської операції, 4 квітня 1944 року. Радянським військам протистояли 6-та німецька та 3-тя румунська армії, групи армій «А».

Залізниця на цій ділянці електрифікована в 1992 році. Водночас біля залізничного переїзду збудовано потужну тягову електричну підстанцію 110/35/27, 5 кВ, для забезпечення напругою залізниці, депо локомотива та новий двоповерховий будинок на 32 квартири.

1994 року станція використовувалась для виводу військової техніки з ПМР до Росії, після завершення там гарячої стадії конфлікту.

До початку 2000-х в Затишші не зупинявся лише поїзд Одеса — Варшава. Здійснювали зупинку поїзди: Москва — Кишинів, Москва — Одеса, Одеса — Санкт-Петербург, Одеса — Мінськ, Одеса — Уфа (по непарних), Одеса — Челябінськ (по парних), Одеса — Ковель, Одеса — Київ, Одеса — Харків, Одеса — Львів, Одеса — Ужгород, Одеса — Чернівці, Одеса — Знам'янка, Одеса — Христинівка, доповнені причіпними вагонами на Чоп, Гомель, Брест, Мозир, Вітебськ, Гродно, Могильов, Барановичі, Новополоцьк, Нижній Новгород, Вороніж, Мурманськ, Іжевськ, Самару, Саратів, Саранськ, Чебоксари, Йошкар-Олу, Тамбов, Перм, Кіров, Ульяновськ, та не менша за сучасну кількість приміських поїздів. З Затишшя, потягом, можна було без пересадки доїхати до 4-х столиць країн — членів ООН та понад пів сотні обласних та республіканських центрів в Україні, Білорусі та Російській Федерації. Попри значну стратегічну важливість станції пасажиропотік у вказаних напрямках був незначним та один за іншим вказані поїзди скасували зупинку в Затишші. Більш як половина вказаних напрямків, станом на 2020 рік не обслуговується прямим пасажирським сполученням взагалі.

До 2002 року діяла вантажна каса.

Цікаві факти

  • Межі ліквідованих Захарівського (Фрунзівського) з Окнянським (Красноокнянським) та Великомихайлівським (на ділянці Войничівської сільради — за мережею доріг існуючих на 1960-ті роки), а також (частково) Великомихайлівського з Ширяївським районами — є межею розподілу обслуговування станції Затишшя зі станціями Веселий Кут та Чубівка і жодним чином не пов'язані з розташуванням адміністративних центрів цих районів. Після об' єднання районів у 2020 році деякі з цих ділянок стали межами Роздільнянського з Березівським та Подільським районами.

Примітки

  1. Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. ISBN 978-966-475-082-7.
  2. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. М. : Транспорт, 1981. — С. 89. — 100 000 прим.(рос.)
  3. Реабілітовані історією. Одеська область: Книга перша. — Одеса: АТ «ПЛАСКЕ», 2010. — С. 440—442.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.