Шавлія поникла

Народна назва: бабка.

Латинська назва походить від лат. salvare — допомагати (деякі види мають лікувальне значення), лат. nutans (лат.) — пониклий.

Квітка шавлії пониклої

Має схилені темно-сині, іноді білі суцвіття.

Поодинокі, іноді нечисленні, стебла шавлії пониклої зазвичай безлисті. Листки розвинені лише прикореневі, досить великі, зморшкуваті, зісподу сірувато-запушені, по краю подвійно зарубчасті, з довгим черешком.

Віночок двогубий, з видовженою і відігнутою назад верхньою губою. Під верхньою губою ховаються дві тичинки, кожна закріплена, як важіль, довге плече якого закінчується пиляком, а коротке — лопаттю, яка закриває вхід у трубочку квітки. Сідаючи на нижню губу, щоб дістатися до нектару на дні квіткової трубки, комаха натискує на нижню частину тичинки, приводячи у рух важіль, і обсипається пилком. Перелітаючи на іншу квітку, комаха запилює її.

Квітки шавлії зібрані в кільця по 4-6. Цвіте з травня до липня.

Плід — чотири-горішок.

Рослина досить посухостійка.

Має добре розвинені корені, до 2 м.

Одна з найпоширеніших степових рослин.

Зростає на території України. Внесена до Переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного світу на території Тернопільської області (рішення Тернопільської обласної ради № 64 від 11 листопада 2002), де вид знаходиться на межі ареалу. Тут зростає на вапнякових і крейдових відслоненнях, знаходиться під охороною в природному заповіднику «Медобори» та його філії «Кременецькі гори».

• Н. Мшанецька, Г. Синиця. Шавлія // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 620.