Шафак Павей

Шафак Павей (тур. Şafak Pavey, нар. 10 липня 1976, Анкара)[5]турецький дипломат, публіцист і політик. Вона є членом Великих національних зборів Туреччини від опозиційної Народно-Республіканської партії (НРП), що представляє провінції Стамбула.[6] Є першим інвалідом жінкою, обраною в парламент Туреччини, членом Комітету Організації Об'єднаних Націй з прав інвалідів.[7][8] В 2012 році Павей удостоєна Міжнародної жіночої премії мужності Державного департаменту США.[7][9]

Шафак Павей
тур. Şafak Pavey
Народилася 10 липня 1976(1976-07-10)[1] (45 років)
Анкара, Туреччина[2][3]
Країна  Туреччина
Діяльність політична діячка, авторка, журналістка, письменниця, дипломат, правозахисниця
Alma mater Університет Вестмінстера і Лондонська школа економіки та політичних наук
Знання мов турецька і англійська
Заклад Організація Об’єднаних Націй
Посада Член Великих національних зборів Туреччини і заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[4]
Партія Республіканська народна партія
Нагороди
Сайт safakpavey.com

Життєпис

Шафак Павей народилася 10 липня 1976 року в Анкарі. Її батьки — Шахін і Айше Енал, відомий журналіст і письменник. У 1994 році вона разом з чоловіком переїхала до Швейцарії, щоб вивчати там мистецтво та кіно. У 1996 році Павей втратила ліву руку і ліву ногу в аварії потягу в Цюриху. Рік потому вона вирушила в Лондон, щоб продовжити там свою освіту. У Лондоні вона вивчала міжнародні відносини в Вестмінстерському університеті, закінчила аспірантуру в Лондонській школі економіки.[10]

Кар'єра

Після закінчення навчання Павей працювала в канцелярії Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, будучи відповідальною за зовнішні зв'язки і гуманітарну допомогу в таких країнах, як Алжир, Єгипет, Іран, Ліван і Сирія. Працювала прес-секретарем UNHCR ООН у Центральній Європі в Угорщині, потім керівником департаменту з прав людини в Управлінні Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини.[11]

Шафак Павей з Мішель Обамою (ліворуч) і Гілларі Клінтон (праворуч) на церемонії нагородження IWOC у 2012 році

Пейви також працювала оглядачем у Стамбульській вірмено-турецькій двомовній щотижневій газеті «Агос», написала три книги, здійснювала спільні проекти з Гарвардським університетом, Королівською Академією Мистецтв у Лондоні і норвезькою Радою дизайнерів. Її книга  13 Numarali Peron (платформа № 13), що оповідає про залізничну катастрофу, написана спільно з її матір'ю Айше Енал і самої Павей, стала бестселером в Туреччині. Павей співпрацювала з лауреатом Нобелівської премії миру Ширін Ебаді при написанні книги «Права біженців в Ірані».[12]

Після п'ятнадцяти років життя за кордоном, Павей, в 2011 році повернулася в Туреччину і балотувалася в парламент. Залишивши в 2012 році роботу в Організації Об'єднаних Націй, вона була обрана депутатом турецького парламенту від провінції Стамбула (Мармуроморський регіон) і народно-Республіканської партії, ставши першим інвалідом жінкою — членом турецького парламенту.[13] У межах своєї депутатської роботи вона є членом комітету Туреччина—ЄС — комітету Євро-Середземноморської Парламентської Асамблеї середземноморського Союзу, підкомітету з питань енергетики, водних ресурсів і довкілля, а також віце—головою і членом товариства дружби з Південною Кореєю і Норвегією від турецького парламенту. Згодом вона була призначена відповідальною за екологічну і соціальну політику в країні.

Нагороди

Публікації

  • 13 Numaralı Peron (Yazarları Ayşe Önal/Şafak Pavey) (1996) ISBN 9753252773
  • Nereye Gidersem Gökyüzü Benimdir (2011) ISBN 9786055411107

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.