Шашкова-Знаменська Ірина Василівна

Ірина Василівна Шашкова народилася 1 жовтня 1918 року в Харкові. Мати Єлизавета Петрівна закінчила медичний факультет Харківського університету, а потім багато років працювала у медичних закладах Харкова.

Батько Василь Порфирійович, юрист за фахом, викладав у Харківському залізничному технікумі (пізніше –Інститут інженерів транспорту) та працюв в Управлінні Південною залізниці. Василь Порфирійович володів кількома іноземними мовами й був літературно обдарованою людиною: писав ліричні вірші та казки. Їх домашня бібліотека складалася з великої кількості видань російською, українською, французькою та німецькою.

З дитинства Ірина багато читала зарубіжних класиків в оригіналі.

Подальше життя Ірини Шашкової пройшло під впливом трагічних подій в її родині: її батька арештували 7 вересня 1937 року та того ж року розстріляли. Матір, як члена родини «ворога народу», – заарештували 19 червня 1938 року.

Після повернення із заслання, Єлизавета Петрівна померла 30 квітня 1950 року, а Василь Порфирійович Шашков був реабілітований посмертно 17 вересня 1957 року.

1940 року Ірина Шашкова бере шлюб з Всеволодом Володимировичем Знаменським, в майбутньому – лікарем-психіатром. Але цей шлюб виявився неміцним. Доньку Тетяну, 1944 року народження, вона виховувала сама.

Узявши прізвище чоловіка, Ірина Василівна залишалася за радянським паспортом Знаменською, але, зберігаючи вірність пам’яті репресованих батьків, підписувала свої вірші, фотопортрети, листи й книги з особистого зібрання своїм дівочим прізвищем.

Таким чином, Ірина Шашкова – її літературне ім’я.[2]

1936 року Ірина Василівна вступила на російське відділення літературно-лінгвістичного факультету Харківського університету.

Після арешту та розстрілу батька на студентських зборах Шашкова відмовилась визнати його «ворогом народу», за що була виключена з університету. Але пізніше Шашкову було поновлено в університеті, який вона закінчила в 1941 році.

Під час Другої світової війни Ірина Василівна знаходилась в евакуації під Тулою, де працювала вчителем в Петелінській середній школі (1942 - 1943).

Повернулася до Харкова після його визволення. У березні 1944 року стала співробітником відділу обробки літератури Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка.

У червні 1945 року Шашкову було переведено до відділу стародруків і рідкісних книг, де Ірина Василівна працювала до виходу на пенсію в 1974 році.

Ірина Шашкова стала книгознавцем і бібліографом, дослідником книжкових пам’яток різних епох. За її ініціативою та безпосередньою участю було створено чимало бібліотечних колекцій.

Вона є одним з провідних авторів корпусу наукових описів видань ХV–ХVІІІ ст. давньогрецькою, латинською, церковнослов’янською, іншими давніми та сучасними мовами. Ці описи складають основу сучасного карткового хронологічного каталогу стародруків і рідкісних видань ХДНБ, структуру якого було розроблено М.О. Габель за участю І.В. Знаменської.

Ірина Василівна освоїла також такі історичні та філологічні дисципліни, як палеографія та археографія, дослідила десятки давньо-руських і староукраїнських рукописних книг, які надійшли до фондів бібліотеки з державних зібрань та приватних колекцій.

Серед бібліотечних колег Шашкової були її близькі подруги, адресати багатьох її віршів: Маргарита Орестівна Габель, кандидат філологічних наук, літературознавець, бібліограф, перша завідувачка відділом стародруків і рідкісних книг Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка; Віра Григорівна Трамбицька, вчений секретар бібліотеки та водночас викладач Харківського бібліотечного інституту, у 1950–1954 рр. репресована; Інна Сергіївна Гончарова, найближча подруга та товаришка І. Шашкової по навчанню в університеті, яка 1937 року на студентських зборах голосувала проти її виключення. Саме вона, на прохання Шашкової, зберігала її рукописи під час особливої зацікавленості до них з боку КДБ у 1970-х роках.[3]

Харків’янку Ірину Шашкову за життя знали як скромного працівника бібліотеки імені Короленка: бібліографа, книгознавця. Про її поезії знало лише вузьке коло рідних і друзів. Вона є автором чудових ліричних віршів, а також громадянської лірики.

Твори Ірини Шашкової жодного разу не були опубліковані за її життя.

Вірші Ірина Шашкова-Знаменська писала виключно російською. Відомі лише декілька її українських поезій. При формуванні її як поета великий вплив на неї мали класичні форми російської поезії 19 століття, модерністської поетики Блока, Ахматової, Єсеніна, Пастернака, Маяковського.

Лірика Ірини Шашкової другої половини 1930-х і подальших десятиліть стала новітнім літописом, авторка якого розповідає про свій час дуже чесно та сміливо.

Ще під час сталінського терору Шашковою були написані десятки віршів, що викривали людиноненависницьку політику, кремлівського «вождя».

1949 року Ірина Василівна написала вірш «Родина», де засуджує антисемітські настрої, що тоді охопили країну.

Політичні цикли віршів 1951-1952 років – це внутріше протистояння автора сталінізму.

Окремі цикли віршів Шашкова присвятила батькові та подрузі-каторжанці В. Г. Трамбицькій.[4] Є вірші присвячені сталінським «спецхранам» - бібліотекам.

У 1952 році Ірина Василівна розпочала поему «Летопись», присвячену голодомору 1932-1933 років в Україні. Через десять років знову повернулася до цієї теми, але поема залишилася незакінченою.

У 2005 році вийшла перша поетична збірка Ірини Шашкової «Пламя на ветру. Избранные стихотворения»[5]. Упорядник видання Ігор Лосієвський (колега Ірини Шашкової по роботі в бібліотеці, доктор філології). Більшість поезій цієї збірки опубліковано вперше.[6]

Складається збірка з любовної лірики Шашкової (1934-1961) – перший розділ. До другого розділу увійшло 73 поезій (1938- 1984) під назвою «Запретная речь». Серед тем, що підіймає авторка - вигнання кримських татар, яке Шашкова сприймала як власну трагедію та ганьбу.

Також болем, соромом та гнівом відбилися в поезіях Шашкової Угорщина 1956-го та Чехословаччина 1968 років, цькування і смерть Пастернака, доля Ахматової.

Літературознавиця Елеонора Соловей написала про Ірину Шашкову: «Вражає гострота і безстрашність мислення цієї жінки: вона воліла правду, хоч би якою невтішною та правда була». [7]

• Лосієвський І.Я. Напроти течії / Бібліотека в історичному просторі трьох епох. До 125 - річчя Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка. Нариси. Ювілейне видання. (українською). - Харків: РА "ІРІС", 2011. - С.126.
• КРИТИКА міжнародний огляд книжок та ідей
• Лосієвський І.Я. Ірина Василівна Шашкова-Знаменська (1918–1987) – поет, книгознавець, бібліограф // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 347-358.
• Бібліотека в історичному просторі трьох епох. До 125 - річчя Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка. Нариси. Ювілейне видання. (українською). - Харків: РА "ІРІС", 2011. - С.125- 130.
• Шашкова И. Вере Трамбицкой: (стихи разных лет) // Слово о друге. Памяти харьковского библиотекаря В. Г. Трамбицкой. – Харьков, 2001. – С. 59–72.
• Лосієвський І.Я. Навпроти течії /Бібліотека в історичному просторі трьох епох. До 125 - річчя Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка. Нариси. Ювілейне видання. (українською). - Харків: РА "ІРІС", 2011. - С.129.
• Елеонора Соловей Ирина Шашкова. Пламя на ветру. Избранные стихотворения